Вовче питання

Кажуть, зустрівши вовка, ніколи не дивися йому в очі. Погляд сіроманця є гіпнотичним і відірватися від нього не так просто. Чи правда це, не знаю, але думаю, з вовком таки бажано не зустрічатися віч-на-віч.

Ці тварини дуже розумні і хитрі. Вовки – відмінні мисливці. Вони здатні відчути запах на відстані півтора кілометри. У них є здатність розрізняти 200 мільйонів ароматів. До речі, людина відчуває всього 5 мільйонів запахів. При хороших погодних умовах вовки можуть чути звуки в лісі на відстані 9 кілометрів, а на відкритій місцевості – до 16 кілометрів. Вовк швидкий і сильний, витривалий і живучий, може обходитися без їжі до семи діб підряд. Рятуючись від переслідування, здатен розвивати швидкість до 60 км на годину, а якщо небезпека близько – до 85 км. Сірі розбійники успішно уникають різноманітних пасток, постійно змінюючи при цьому свою поведінку. З виникненням великої кількості заказників і заповідників вовки швидко зрозуміли, що й до чого, й почали їх використовувати як сховища від переслідування мисливців.
Жорстокість вовка вражає. Іноді зграя вовків за короткий термін часу встигає убити десятки, а то й сотні тварин. Та й закони вовчого життя суворі. Навіть щодо собі подібних, які стали слабкими та неповноцінними, вовки жорстокі. Вони виганяють усіх зі своєї зграї, іноді розривають на шматки, а в голодний зимовий час – з’їдають.
У мисливських господарствах, де підгодовують диких тварин, вовки розпочали регулярно відвідувати кормові майданчики і без особливих зусиль забирають данину, загризаючи то кабана, то оленя, то козулю. Сьогодні вовки без усілякого страху пересікають залізничні й автомобільні дороги та відловлюють собак у зимовий час біля самих будівель.
Як правило, вовки – відлюдники, проте суворі температурні режими та нестача харчу беруть своє… За день тварина має вполювати стільки здобичі, щоби з’їсти не менш 2 кілограмів м’яса. Коли ж вовк голодний тривалий час, то готовий спожити значно більше. За рік, кажуть фахівці, вовк може з’їсти до однієї тонни дичини. Зараз у лісах «складний» сезон для парнокопитних – самки ходять вагітні і є надлегкою здобиччю для хижака. Але вовки не гребують заходити і у населені пункти. Ба, навіть нападають на людей.
…Село Розльоти на Чернігівщині й досі гуде, обговорюючи нещодавню пригоду. Одразу четверо жителів стали жертвами нападу вовка. На щастя, всі залишилися живі, та не минулося без травм.
«Спершу вовчиця напала на 53-річну жінку, порвавши куртку та покусавши руки, – розповідала «Експресу» Наталя Мерин, секретар сільради. – Через годину звір накинувся на 14-річну дівчину. Хижак схопив зубами пакет, у якому був ноутбук. Вовчиця прокусила торбинку та понищила гаджет. Однак це врятувало дівчину, яка встигла забігти у двір».
Наступного дня хижачка травмувала ще двох мешканців Розльотів: покусала ноги 59-річної жінки та відгризла частину пальця руки 63-літньому чоловікові. Ці надзвичайні події розбурхали весь район. Прибули мисливці – й таки застрелили вовчицю. Взяті з мертвого звіра біологічні зразки показали в лабораторії позитивний результат тесту на вірус сказу. Тож усім потерпілим зробили потрібні уколи.
На Житомирщині, у селі Обиходи, що поряд із Чорнобильською зоною, нещодавно просто на подвір’ї однієї з пенсіонерок вовки роздерли та з’їли собаку. І це не перший такий випадок у населеному пункті.
В Обиходах мешкає понад 200 осіб. Усі вони вже декілька місяців живуть у страху – населений пункт окупували вовки. Селяни стверджують, що за цей час вовки передавили майже всю птицю, вбили десяток домашніх тварин, нападали на собак. Відтак людям доводиться на ніч заводити худобу і собак у закриті приміщення, мало не в свої будинки.
Люди уже звернулися по допомогу до правоохоронців і районної ради. Адже самотужки впоратися із хижаками їм не під силу. Та й пересічному мисливцю спіймати вовка не так просто. Потрібно добре знати його звички, де він може зупинитися на днювання, вистежувати. Досить часто вовки стають неконтрольовані через втрату страху до людини. Нерідко навіть на червоні прапорці не реагують. Мисливці кажуть, що популяція вовків на Житомирщині за останні декілька років значно збільшилася. Хижаки з’явилися навіть на півдні області, де раніше ніколи не жили.
Ще більш проблематично, що вовк усе частіше стає переносником сказу. Більшість випадків нападу вовків на людину – результат такого захворювання. Його звірі можуть підхопити від інфікованих лисиць і єнотів.
На сказ хворів і вовк, який забрів у село Омит Рiвненської областi. «Спершу тварина задушила декiлькох гусей. Коли власник птиці пiд’їхав на пiдводi, вовк вкусив коня. Чоловiк вiдiгнав оскаженілого вовка вилами. Та той забiг до iншого обійстя, де вкусив за руку 69-рiчну жiнку. Врешті хижака застрелили».
На Волині, у лісових масивах Шацького НПП – роздолля для хижаків. Один із найстаріших жителів с. Кропивники Василь Сидорук, який досі наглядає за місцевим мисливським господарством, розповідає, що тепер їх стало значно менше. А ось у післявоєнні роки сіроманців ходили зграями. Чоловік, який тривалий час пропрацював лісорубом, за своє життя вполював кількасот хижаків. Щоб добути вовка, йому доводилося йти назирці за сіроманцями десятки кілометрів. Втім, і тепер вовки не перевелися. Найчастіше вони заходять сюди з Білорусії або Польщі.
А у селі Неданчичі, що в Чернігівській області, навіть винагороду для мисливців встановили: 500 гривень за кожного добутого вовка. Любов Соломай, секретар сільради, каже, що минулого року в селі вовки загризли двадцять собак. Люди з хати вже боялися виходити! Кілька вовків уже вполювали. Але не кожен мисливець піде на вовка, бо цей вид полювання складний і небезпечний.
Єгері та мисливці попереджають усіх, хто любить гуляти зимовим лісом із собаками, не залишати «братів менших» без нагляду, бо саме собак вовки вважають за «делікатес». Та й самим бути дуже обережними. Узагалі, ставлення до собак у вовків досить дивне. З одного боку, вони ненавидять собак і при кожній нагоді неодмінно ловлять їх і розривають на шматки, з іншого – є велика кількість прикладів, коли вовки паруються з собаками, в результаті чого з’являються небезпечні для нашої фауни вовко-собаки. Саме так звані собаки-вовки, на думку вчених, найнебезпечніші. Вони розумні, сильні і зовсім не бояться людей.
Наразі полювання на вовка в Україні викликає двояке ставлення. З одного боку – страх за своє життя, господарство та бажання допомогти лісовим мешканцям, які стають здобиччю вовків, з іншого боку – захисники тварин, вважають полювання на вовка нічим іншим, як убивством. І тут уже, на мою думку, терези «за» та «проти» коливаються залежно від того, наскільки близько вовк підійде до об’єкта обговорення та хто постраждає від сіроманця.
Але питання залишається відкритим. Адже тій же Польщі якось вдається контролювати популяцію вовка – він там занесений до Червоної книги.
Оксана ЧУРИЛО


P.S. 5 лютого під стінами Держлісагентства мітингують представники Фонду допомоги куницевим «Життя», Благодійного фонду «Four Paws», Київського еколого-культурного центру, Форуму порятунку Києва, Асоціації зоозахисних організацій України, ГО «Єдина планета», Національного екологічного центру України, Ведмежого притулку – «Домашир». Стоять проти знищення вовків та проти проведення в Україні кривавої притравки диких тварин мисливськими собаками.

«ЛВ» №1-2. 2018р.