Головна екологічна проблема Донбасу – мінералізація

фото УНІАН

Георгій Тука наголошує, що екологічні проблеми на Донбасі накопичувалися десятиріччями і всі ці роки їх ніхто не вирішував.
Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука в інтерв’ю «Апострофу» розповів про екологічну ситуацію на Донбасі і про шляхи її вирішення, які він бачить.
Тука вважає, що у ситуації з екологією Донбасу ми щодня танцюємо на одних і тих же граблях. «Майже щоденно отримуємо цими граблями по лобі, але все одно розповідаємо і собі, і нашим громадянам, начебто цього не існує і все гаразд. От скажіть мені, будь ласка: хіба лише тільки минулого року стало відомо про існування проблеми, зокрема, зі сміттєзвалищем у [Великих] Грибовичах (тут знаходиться сміттєзвалище, яке приймало побутові відходи зі Львова. У 2016 році на сміттєзвалищі у Грибовичах сталися обвал сміття і пожежа — загинуло три людини, тіло четвертої досі не знайшли. Після цього вирішили не приймати сміття — за рік знайти нове звалище для сміття зі Львова не вдалося, в місті почалася так звана сміттєва криза — УНІАН), і проблеми зі сміттєпереробкою взагалі по Україні?
Ні. Я особисто опосередковано знав про цю проблему ще з середини 1990-х років. Бо спілкувався з інвесторами, які приходили і пропонували зайнятися вирішенням цієї проблеми», — каже Тука. Читайте також Тука у відповідь на критику Жебрівського назвав його «політичним страусом» «Про суцільну нерентабельність і необхідність закриття шахт на Донбасі я знав з середини 1980-х років. Ще за часів перебудови в Радянському Союзі вже виходила ця інформація. Про те, що існує величезна екологічна небезпека, що з’явилася після того, як почалося затоплення неконтрольованих шахт на неконтрольованих територіях, я чув з першого місяця прибуття на Луганщину у якості голови ВЦА», — зазначив він. «Якби не загинули люди в Грибовичах, [мер Львова Андрій] Садовий так досі і возив би туди своє сміття. Якби я на «5 каналі» не сказав про екологічну проблему на Донбасі — всі так би й продовжували вдавати, що все гаразд і все в порядку? Ну, то замовчування проблем ніколи жодної з них не вирішило і не вирішить. Можна деякий час вдавати, що проблеми не існує. Можна вдавати, що проблеми не існує, але паралельно вирішувати її. Я не бачу ні першого, ні другого. Суцільне замовчування і «нічєгонєдєланіє»», — говорить Тука.
Георгій Тука наголошує, що екологічні проблеми на Донбасі накопичувалися десятиріччями і всі ці роки їх ніхто не вирішував. « Мені вже понад 50 років — і скільки я живу, стільки і чую про екологічні проблеми на Донбасі. Але ж всі ці роки ніхто не вирішував всі ці проблеми! Я ж не кажу, що вони виникли сьогодні, зовсім ні. Так само, як і бідні Грибовичі. Десятиріччями все це накопичувалося. Все, що зараз відбувається, зокрема, війна, передача одними ідіотами з наших рук в руки других ідіотів шахт, прийняття цими другими ідіотами рішення про затоплення цих шахт — це лише каталізатор. Але ж це не природа явища негативного!» Тука переконаний, що треба шукати шляхи вирішення і ці рішення має шукати експертна рада.
«Є експерти світового рівня. Треба їх збирати, треба обговорювати ситуацію, шукати шляхи вирішення проблем і шукати кошти. Врешті-решт, на тому бідному Донбасі сплачуються величезні податки за нанесення екологічної шкоди. На Донбасі головна загроза — це мінералізація. Днями буквально на одному з наших каналів був Мустафа Джемілєв. І він розповідав, що коїться в Криму зараз, коли там вже поля білого кольору поставали. Бо припинилося постачання води з каналу, почали бурити свердловини і навіть потанцювали: о, вода є… А виявилося, що рівень мінералізації цієї води такий, що вона непридатна для використання. Потрібні сучасні технології з очистки. А цим ніхто не займається». Тука впевнений, що якщо нічого не зробити — ми отримаємо пустелю і на Донбасі, і в Криму.
«А я не бачу, щоб хтось щось робив. Одні тільки відповіді, що або немає коштів, або немає проблеми. Проблема є — це без сумніву. Те, що немає коштів — зрозуміло. Але це означає лише, що треба ті кошти шукати. А не замовчувати наявність проблеми. Коли мова заходить про необхідні кошти — говорять більше про гроші на відновлення зруйнованої інфраструктури Донбасу. А от про екологію мови дійсно не йде. Якщо ми так себе будемо поводити, навіщо нам щось там відновлювати, якщо там жити не можна буде? Що відновлювати?! Скільки себе пам’ятаю, завжди в тому регіоні були проблеми з екологією і водопостачанням. Взяти хоча б той приклад, що спеціально побудували оцей канал, який, попри всі закони фізики, подає воду не згори донизу, а навпаки — знизу догори (канал Сіверський Донець — Донбас. Канал енергетичного типу — переміщення води забезпечується за допомогою насосних станцій — УНІАН)? Ну, мабуть, хоч трошки мізки включіть! Що ж у нас все так «добре»? Як страуси, голови в пісок — тільки с*аки стирчать?..»