Житомирщина. Зменшуються площі «чорнобильського» лісу

Нині на території нашої області діють два спецлісгоспи: Овруцький і Народицький. Статус «спеціалізованих» вони отримали через те, що до їх складу входять території, забруднені радіонуклідами у 1986 році, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Зокрема, загальна площа Овруцького спеціалізованого господарства зараз  становить трохи більше 41 тисячі гектарів, третина цієї території вражена радіонуклідами і господарська діяльність там не проводиться. Навіть проживання людей у цій «чорнобильській зоні» заборонено, а в покинутих селах живуть хіба що відчайдухи і самосели.
Однак поступово, рік за роком, лісівники відновлюють життєздатність забрудненого лісу, за останні десять років зменшивши його обсяг від половини до третини. І навіть ці 14 тисяч гектарів «чорнобильського» лісу через десяток років будуть повністю реабілітовані, – переконані лісівники.
– На 2018 рік ми запланували відновити 1,5 тисячі гектарів забруднених угідь і проводити там повноцінну лісогосподарську діяльність, – розповідає головний лісничий ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Анатолій Хомич. – Але кінцеве слово мають сказати науковці, які після наших реабілітаційних заходів візьмуть зразки грунту і деревини, дослідять вміст радіонуклідів і затим нададуть висновок. В залежності від результату він буде  позитивний, або негативний. І лише при позитивному висновку нам дозволять  ведення господарської діяльності на  вже  очищеній території. З іншого боку охорону і захист лісового ресурсу ми здійснюємо на всій площі і в забрудненій його частині також. І це не дуже проста справа – відправляти людей у рейди, на охорону «чорнобильських» угідь, адже після кожного такого відрядження, лісівники мають пройти ретельний радіологічний контроль. Ми ж повинні гарантувати їм безпечні умови праці. Якщо говорити про економічний бік проблеми, то утримання і охорона «радіонуклідних» угідь для лісгоспу є надто витратною, а простіше сказати, збитковою. Адже держава на ці заходи коштів не виділяє. А це величезні відстані, до 60 – 70 кілометрів і, зрозуміло, що лісівники у рейди пішки не ходять, транспортні витрати стають все більшими. Реабілітаційні заходи також проводяться за кошти підприємства, тому великих прибутків ми не маємо, – уточнює головний лісничий Овруцького спецлісгоспу.
Окрім суто лісогосподарських проблем, лісівникам доводиться проводити постійний моніторинг за екологічним станом угідь, міграцією диких птахів і тварин, контролювати пересування диких свиней, які можуть переносити АЧС. Щорічно на місцевості встановлюються і поновлюються знаки радіаційної безпеки, позначаються межі чистих і забруднених лісових угідь. Проводиться необхідна роз’яснювальна робота серед населення щодо радіаційних ризиків і небезпек, хоча забороняти людям ходити в ліс лісівники не мають повноважень, це вже компетенція поліцейських. Є тут ще одна місцева «географічна» особливість – це кордон із сусідньою Білорусією, цілих два лісництва Овруцького спецлісгоспу перебувають у буферній прикордонній зоні і лісівникам часто доводиться стикатися із митним і прикордонним контролем. Вони стверджують, що відносини у них із прикордонниками добросусідські і взаємовигідні, але про деталі воліють не розповідати.