Захищати чи стріляти?

Багато років перебувати під цілковитим захистом коштує великих грошей. Суспільство, колись сприятливе для цих тварин, сьогодні більше не приймає зростання їхньої надмірної популяції. Протягом останніх десяти і більше років голосів на користь відстрілу вовка все збільшується.

У Польщі вид Canis lupus отримав високий захист у 1998 році. Тим часом у наших південних, східних і північних сусідів на нього все ще можна полювати.
Так зване «зелене лобіювання» та непрофесійна діяльність у сфері належного захисту навколишнього середовища призвели до того, що в ім’я благородної концепції збереження видів вовків первісна структура їх населення була поступово порушена. Протягом останніх 10 років вовчі зграї, а не лише окремі особини, вже спостерігалися в околицях Варшави, Познані, Гданська, Ломжа, Сілезії, Піддашші, Куяві і Померанії. А іще 20 років тому ці хижаки могли бути знайдені фактично тільки в притулках на півдні та сході Польщі.
У світлі статистики
Відомості про чисельність вовків у притулках походять з опрацювань Центрального статистичного управління, яке не зрозуміло для чого занижує статистичні дані. Офіційно вовків по всій країні наприкінці 2015 р. було всього 1484, наступного року – вже 2139. Це не є реальною, об’єктивною цифрою, якщо ми додатково не доповнимо детальні дані з інших RDPL: Кросно – 635 осіб, Бялисток – 180, Краків – 120 і Ольш – 81. Це дає в цілому 2287 вовків, що більше, ніж показують офіційні дані GUS. Популяція вовків у всій країні є де­-факто набагато більша, і на сьогодні її можна реально оцінити в більше, ніж 2700-2800 осіб.
Тому через 20 років строгої охорони видів цього хижака слід звернути увагу на «офіційні» дані, поширені Центральним статистичним управлінням. Вони, ніби з урахуванням цифр, наведених у тексті, мало пов’язані з фактами, абстрагуючись від їх надійності. Вовків уже давно більше, ніж офіційно прийнято вважати. Питання стає справді важливим, оскільки на підставі офіційних даних приймаються рішення про введення охорони видів. Незабаром вовк може перейняти долю бобра, який, суворо охороняючись, став звичайним шкідником, роблячи життя людей важким та завдаючи величезних збитків.
Вийшов iз лісу
Вовкові поза лісом набагато краще. Він вподобав собі легкий і завжди певний спосіб грабежу по сусідству з населеними пунктами. Жертвами стають не тільки овечки та корови з телятами, що пасуться, але й господарські пси. Приміром, такі напади відбулися в січні цього року. І це ні в якому разі не в Бещадах, а в Мазовії, у містах Липовець, Костіельни, Борове, Добра Воля та Петрикози біля Млави. Крім того, жителі Бещад б’ють на сполох, бо вовки зазвичай кусають і вбивають собак. Пригадуються нещадна атака, яка сталася протягом дня в Кулазькому, коли чотири вовки на очах у власниці розірвали її улюбленця. Подібні ситуації мали місце в селах Двернік, Лутовіска, Затварніца. Там хижаки викрадають собак або рвуть їх перед власниками. В останньому із цих сіл за минулі два роки було вбито близько 50 господарських собак.
Однак, що цікаво, не всі вовки полюють на собак. Але, як тільки зграя розпізнає чотирилапу жертву, негайно починає інтенсивні атаки. Спочатку ціллю зграї стають собаки, які віддаляються від людських осель, а потім вовки полюють і на тих, хто живе у дворах.
У більшості випадків порядок дії вовків схожий. Це починається з того, що в селі, біля якого живуть хижаки, утворюється група собак, які бігають без діла і гавкають на все, що рухається. Напади на собак не відбуваються до тих пір, поки немає місця конфронтації між зграєю вовків і зграєю собак. Але якщо ситуація відбулася, то, як правило, домашні тварини не мають жодного шансу на виживання. А коли вовки спробують м’яса собаки, вони починають регулярні напади на чотирилапих. Пси зазвичай дуже смакують вовкам. Крім того, вони є легким, добре вгодованим шматочком, на відміну від жертви, яку сіроманцям тривалий час доводиться переслідувати в лісі. Ось чому надзвичайно важко захистити собаку в районах існування вовків. Особливо, коли вони відпущені або прив’язані до будки.
Він переміг Європу
Через 150 років після того, як вовчі зграї в Європі були практично винищені, європейські фермери знову почали говорити про них як про серйозну загрозу. Так що ж робити з надмірно великою популяцією? Протягом десятиліть – це головна проблема для Парижа, Берліна, Брюсселя та Бухареста.
Це є наслідком положень конвенції «Про охорону дикої флори та фауни та природних середовищ існування в Європі» та аналогічної директиви ЄС 1992 року, яка забороняє масові полювання на хижаків. За останні 26 років популяція вовків не тільки відновлена, але також зросла. Нині у Німеччині налічується понад 50 зграй вовків із чисельністю від 3 до 10 осіб. Оскільки природа цих тварин не змінилася, вони все ще є хижаками, які знищують велику рогату худобу.
Тільки у Франції, де популяція вовків становить менше 400 осіб, у 2016 році уряд виплатив фермерам компенсацій за розірвані вівці на суму 3,2 млн. Це майже на 400 тис. євро більше, ніж рік тому. У той час, як у Брюсселі йдуть обговорення цього питання, фермери беруть справу в свої руки і таємно вбивають вовків. Французька влада в 2016 році заплатила компенсацію за 10 тис. тварин, загризених вовками, і за даними офіційної статистики, в кінці вересня 2017 р. хижаки вбили ще 8 тис. тварин. У Німеччині, де худоба зберігається в основному у хлівах, у 2002 році стали жертвами вовків тільки 33 сільськогосподарських тварини, а протягом наступних 13 років – ще 700.
Кількість вовків загрозливими темпами зростає в Польщі, Німеччині, Франції, Італії, Румунії та Португалії. У 1992 році два хижаки пройшли через Альпи з Італії до Франції і, як стверджували представники Французького національного мисливського товариства, були першими зразками у своїй країні з 1930-х років, відколи їх повністю було знищено.
У 2000 році пара вовків, що перейшла з Польщі до Німеччини, незабаром привела вовченят. За даними німецького офісу, що займається захистом вовків, тоді була створена перша місцева зграя хижаків 19-го століття. У Німеччині питання полювання на вовків стало одним із елементів останньої парламентської виборчої кампанії. Міністр сільського господарства звернувся навіть з листом до Європейського комісара з питань навколишнього середовища, в якому він наполягає на спрощенні механізмів отримання дозволу на охорону хижаків. У Франції міністр екології дозволив фермерам використовувати виняток з конвенції та ліквідувати близько 10% популяції цих тварин.
Не боїться ні людини, ні ведмедя
Початок зими за календарем, кінець грудня 2017 року та раптовий напад вовків на ведмедя з двома малими ведмежатами в лісі Балігрод (в Кросно). Це кращий доказ того, що хижаки не бояться не лише людей, а й значно більших від себе бурих ведмедів. Це була не випадкова зустріч чи суперечка за територію, а спланований і продуманий напад, який точно закінчився би успіхом для зграї вовків, якби не швидка реакція лісівника та його несподіване рішення відігнати хижаків. Ця поведінка доводить, що ми маємо справу з перевищенням кількості популяцій вовків, які переслідують нові, раніше не відомі жертви. Це не була виснажена, хвора, стара особина, а навпаки – сильна, здорова ведмедиця з двома ведмежатами. варто враховувати, що та ж зграя може становити загрозу для туристів, які поодинці блукають у лісі. Атака розгніваних, голодних вовків рано чи пізно закінчиться смертю людини.
Мешканців гір Бещади та Західної Померанії вражає і лякає сміливість цих «зникаючих» тварин. Колись вони викрадали тільки овець та телят з пасовищ, тепер вони настільки сміливі, що їдять собак на задньому дворі, і ходять там, де чують запах людини. Виявляється, вовк не боїться нас взагалі! Чи скоро буде й таке, що вовки заходитимуть до комор, а потім візьмуться за людей?
Так звані «зелені» не бачать проблеми. Можна послухати їхні розповіді про те, наскільки милі і приємні ці тварини, наскільки мило вони бавляться і що їм геть байдуже до туристів. Відомий актор запроваджує телевізійну кампанію для подальшої охорони вовка, підкреслюючи, що загроза, яку вони становлять, це – міф. А от можливість їхнього незворотного вимирання – правда. До речі, не рекомендую йому познайомитись з вовками ближче, оскільки це може призвести до раптового закінчення його кар’єри. Крім того, беручи участь у такій вибуховій кампанії (організованій WWF, звичайно), варто ознайомитись з реаліями, а не ходити за відголосками. Ну хіба що питання стосуються тільки грошей, а їх власник – піарник.
Протягом 20 років поширювали тезу, що люди даремно бояться вовків. Але страх навіює думка, що людина безсила у протистоянні з вовком. Як з’ясувалося, навіть ведмідь не може бути впевненим у своєму досі безпечному існуванні! У післявоєнній історії Польщі ніяких атак вовків на людей не було занотовано, але під час Другої Польської Республіки їх було багато, і це були не просто казочки наших бабусь і дідусів, а реальні історії.
Входить до міст
На півдні Польщі хижаки з’являються навіть у безпосередній близькості від міст. Прикладом може бути Санок (Підкарпатське воєводство), а точніше – район Посада, де вовків регулярно бачили восени 2016 року.
Стимул рухатися ближче до інших агломерацій це, перш за все, добре вгодовані «міські» тварини, які є легкою здобиччю для цих досвідчених мисливців. Звичайно, це вимагає менше зусиль, ніж полювання в дикій природі. Прикладом такої ситуації є приміське Легіоново і навколишні ліси. В лісі Легіоново вовки вперше спостерігалися в середині 2016 року. Сьогодні в них постійно мешкає дві зграї. Звичайно, їхня експансія буде рухатися в інші великі лісові комплекси, що оточують Варшаву. Подібна ситуація відбувається у Вроцлаві, Троймєшьчі та Познані.
Вовки більше не зацікавлені у важкому і не завжди продуктивному пошуку здобичі. На околиці міст, де багато кабанів і оленів, напади відбуваються із подвійною силою. Іншою легкою здобиччю можуть стати навіть лосі, яких також бачили поблизу міста.
Автор: Пшемислав Міллер
Підтотувала до друку та переклала з польської: Ляна Чурило