Зимо, прощавай!

 

Ось і добігає кінця останній місяць зими… Йому притаманні такі ж люті морози та заметілі, як і його назва – лютий. Все довшими стають дні, все частіше спостерігається ясна та сонячна погода, небо набуває все блакитнішого забарвлення.

Місяць лютий колись іменували меженем, оскільки він був межею між зимою та весною. Звали й бокогрієм, бо з сонячного боку починає пригрівати; зимобор, бо лютий бореться з зимою; вітродуй і завірюховій – через часті вітри і злі заметілі; снігосій – сніг сіє і сіє без кінця і краю; крутень – за часті буревії й поземки, хуртовини та метелиці. «В лютому сім погід на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, згори ллє, знизу мете». У староукраїнських письмових джерелах зустрічається й латинська назва місяця – февраль, тобто «очищення». У давніх римлян цього часу проходив обряд очищення від гріхів через жертвоприношення, тому місяць присвятили богу підземного світу та царства мертвих Фебрію, який вважався також володарем підземного багатства й родючості. 
«Лютий питається, чи в добрі чоботи кожен взувається», – говорили селяни. За народними прикметами, чим холоднішим виявиться його останній тиждень, тим тепліше буде в березні. Бурульки довгі в кінці лютого – до довгої весни. У лютому багато інею – влітку буде багато роси й меду. Якщо зірок на лютневому небі ночами багато – влітку буде багато грибів. А ще прикмети кажуть таке:
Лютий багатий снігом – квітень буде багатий водою.
Лютий сильний і холодний – серпень спекотний.
Сніг у лютому розтав – погано вродять хліба.

…Природа дивовижна і непередбачувана, адже за зиму в усіх рослин збільшуються бруньки, їх життя не завмирає навіть у мовчазні зимові дні. Це період глибокого фізіологічного спокою, зумовленого низькими температурами.
Для мешканців лісу – це найважча пора року. Навіть копитним тваринам нелегко добиратися до закритої сніговою корою збляклої трави. Птахам тяжко здобувати зледенілі бруньки та пагони. Природодослідники підрахували, що в морози із десяти синиць гине вісім-дев’ять. Тому для птахів доцільно виготовляти хатки-годівниці. З давніх-давен звірі допомагають своєю поведінкою зрозуміти людям, чого чекати від наступного дня, й якою завтра буде погода.
Якщо в дуплі побачиш багато білок – на сильний мороз.
Якщо зайці чутливо сплять і здалеку чують мисливців – стоятиме суха морозяна погода, а коли вибігають з-під ніг – відлига втримається.
Вранці сорока стрибає з гілки на гілку – на відлигу.
Ворона сховала дзьоба під крило – чекай приморозків.
Рано-вранці побачиш самотнього крука високо в небі – на лютий мороз.
Перед хуртовиною свиня лягає рилом до вітру, а корова, напившись води, здригається.
Корова закидає хвоста на спину – чекай вітру й опадів; увечері п’є багато води – на мороз.
Пес лягає на сніг – невдовзі потеплішає, а коли валяється – завтра буде завірюха.
Свиня рохкає, хоч і сита – на мороз.
Також лютий вважається «сімейним» місяцем. До початку Великоднього посту, парубки та дівчата, згідно з давньою традицією, повинні були остаточно визначитися з вибором своєї пари. Тобто це був останній місяць, у якому справляли весілля. Хто не мав бажання й наміру одружуватись і цілий рік зволікав із вибором, того карали в лютому носінням прив’язаної до ноги, руки, або пояса дерев’яної колодки. Причому таке покарання чекало не лише дівчат і парубків, а й батьків «недисциплінованої» молоді. Але від носіння колодки можна було відкупитися, поставивши могорич. Найгірше покарання випадало на долю тих парубків, від яких народилося позашлюбне дитя. 
Цей суто український обряд називався Колодієм. Можливо, людину, котра не хотіла створювати сім’ю, продовжувати свій рід, давати життя новому поколінню, порівнювали з дерев’яною колодою, що втратила всі ознаки живого дерева. 
Ще однією особливістю лютого є народження під час зимових завірюх дуже енергійних активних людей, які спроможні кинути виклик не лише негоді, а й життєвим проблемам. 
За повір’ям, о цій порі люди помирають ті, які взяли з собою на той світ родове прокляття, щоб захистити своїх рідних. 
Завершальний зимовий місяць багатий на свята.
6 лютого – день Оксани, Оксенії-Напівзимниці. Назва дня пов’язується з іменами святої черниці Ксенії, котра жила у V ст., і блаженної Ксенії Петербурзької. Остання була дружиною співака придворного хору. Чоловік раптово помер, і 26-річна вдова вирішила розпочати найголовніший християнський подвиг – вважатися божевільною. Ксенія 45 років юродствувала, блукаючи вулицями Петербурга. Вона мала дар пророцтва, допомагала бідним. Побутує також інша назва – Оксенія-напівхлібниця: вважається, що до нового врожаю залишилося півтерміну. Цього дня було прийнято ворожити на новий урожай. Здавна примічали: коли на Ксенію тепло, ясно та ще й сонячно, то й весна буде такою самою.
7 лютого – Григорія Богослова.
9 лютого – Іоана Злотоустого.
10 лютого – Охріма, Єфремів день.
11 лютого – Лаврентія Печерського.
13 лютого – Микити.
14 лютого – Трифона-Перезимника. Від імені мученика, який постраждав за віру, мав дар зцілення хвороб. Через це його шанують як заступника від будь-якої халепи, особливо від злих чар. Здавна незаміжні дівчата цього дня молилися щодо наречених. Адже тривала пора весіль. День називають Перезимником, оскільки закінчується зима. Звуть і Зорепадом, бо цієї пори спостерігаються спалахи зірок. Якщо їх багато, то весна далеко. 
Також 14 лютого відзначають день Святого Валентина – заступника всіх закоханих. Виникнення свята пов’язане з подіями давньоримської історії. У III ст. римський імператор видав наказ, що забороняв людям одружуватися. Молодий єпископ Валентин, порушуючи наказ, таємно вінчав закоханих. Тоді імператор наказав кинути порушника закону до в’язниці, а потім стратити. Напередодні страти єпископ послав коханій дівчині прощальну записку з короткою фразою – «Від Валентина». Дата смерті священика, який став на захист закоханих, і дала початок святу. Цього дня закохані надсилають одне одному листи-привітання, що звуться «валентинками». А емблемою дня вважаються червоні троянди.
15 лютого – Стрітення. У народній традиції це свято вважається першою зустріччю весни або зустріччю зими з літом. Кажуть, що в цей день зима бореться з літом: якщо до вечора стане тепліше – літо переможе зиму, а холодніше – зима. 
16 лютого – Масляна. Це давнє слов’янське свято проводів зими. За традицією, цього дня роблять із соломи опудало зими, яке на санях вивозять із людського поселення у поле, танцюють навколо нього, співають жартівливих пісень, а потім спалюють. Протягом Масляного тижня готують страви з молока, сиру, борошна, щедро частують варениками та млинцями гостей, бо на Масляну заведено ходити до родичів. Кожний день Масляної має своє призначення і свою назву: понеділок – зустріч (ходять у гості до родичів); вівторок – загравання (дівчата й парубки заграють одне до одного, веселяться); середа – ласун (теща запрошує на вареники та млинці своїх зятів); четвер – розгул, перелом, широкий (пік свята); п’ятниця – тещині вечірки (зяті запрошують своїх тещ у гості); субота – зовицині вечорниці (невістка запрошує в гості своїх рідних); неділя – Прощена неділя, проводи Масляної. 
22 лютого – Прощена неділя.
23 лютого – початок Великого посту.
Зустрічайте весну разом із нами!
Ляна БАНТОВА
Фото Любомира БЕЗРУЧКА

«ЛВ». №1-2. 2017р.