Золотиста кайма весни

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Калюжниця болотна – калужница болотная (рос.) – caltha palustris L.– біль, болотянок, болох, воташ, жабник, жаб’яча трава, жовтковий колір, калужниця, кальожниця, коров’ячий колір, куросліп, лапики, лататтє, латаття, латаття жовте, латач, латач болотяний, латачка, латашьє, лепухьє, лопатень, лопать, лопач, лопух, лотай, лотайка, лотак, лотань, лотар, лотарь, лотат, лотатень, лотать, лотач болотяний, лотачка, лототь, логонь, лоточ, лотошки, лоцот, поїшки, попики, сальний колір, сліпокур.

Належить до багаторічних трав’яних рослин, заввишки 20-50 см . Коріння численне й товсте.

Стебла гіллясті й масивні. Прикореневе листя на довгих черешках, серцевидно-округле або ниркоподібне. Верхнє листя сидяче стеблообіймаюче. Квітки насичено-жовті. Плід – складна листянка.

Росте калюжниця болотна на болотах, заплавах, на мілинах рік та меліоративних каналів, як у підліску, так і на відкритій місцевості. Цвіте

однією з перших серед вологолюбивих рослин. Облюбувала Західне Полісся , прикрашаючи його груповим, поодиноким або розсіяним проростанням.

Рослина отруйна, маловивчена на науковому рівні, не достатньо описані її лікувальні властивості, тому не популярна в народі.

З лікувальною ціллю використовують надземну частину та корені. Рослина має антибактеріальну, протикашльову, фітонцидну і подразнювальну дії. Застосовують калюжницю болотну для лікування онкологічних захворювань шлунку, анемії, застуди, бронхіту, обміну речовин, ревматизму, опіків, ран.

Калюжниця болотна містить холін і летку речовину протоанемонін, що є токсичною.

Після висушування рослина втрачає токсичні властивості. Були випадки смертельного отруєння корів та коней після поїдання ними на паші зеленої маси рослини. А ось вівці та кози калюжницею болотною не отруюються. Бджоли відвідують квіти рослини як ранньовесняний медонос.

Практичні європейці використовують надземну її частину шляхом відварювання у солоній воді як приправу для рибних та м’ясних страв, борщів, салатів. При цьому вони враховують, що рослина після початку цвітіння стає неотруйною.

У квітні настає весняна тепла пора, вже не відчувається холод від землі навіть у щільно затінених кронами дерев заболочених вільхових лісах. Саме цієї пори на фоні ще з осені сухої і за зиму придушеної снігом трав’яної підстилки контрастно виділяються зелені рослини з великими жовтими квітками. Наявність води поруч із ними робить місцину дуже привабливою. Люди, як правило, стараються як можна ближче підійти і розгледіти контрастні рослини, але не можуть їх зірвати на букет – цьому заважає болото. Рослина захищена від її знищення людьми самою природою.

Квітка має багато народних назв і одна з них – лопатень. Однойменним є відомий в Україні музей, розташований у лісах Ківерцівського національного природного парку Цуманська пуща.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Друковане видання «ЛВ» №4 (55)