Колона редактора («ЛВ» №5-6 2018р.)

Не так давно мені переслали фото, на якому їжак тягне зачеплений на колючки пластиковий пакет. І я одразу пригадала страшні та приголомшливі світлини із всесвітньо відомого видання National Geographic, що показують, як величезна кількість пластикового сміття заповнює океани, узбережжя й річки. І таке можна сказати не тільки про воду. Але коли на поверхні людина може сміття принаймні зібрати, то загроза для океану та водойм страшна. Вже сьогодні дно всіяне непотребом, який у більшості просто недосяжний для утилізації.
Здавалося б, який гарний винахід – пластик. Сьогодні він оточує нас скрізь. «Якщо я не помиляюся, то у майбутньому цей винахід ще покаже свою важливість», – написав Лео Бакеланд у своєму щоденнику 11 липня 1907 р. Саме цього дня він першим у світі винайшов повністю синтетичну пластмасу. Цей винахід перевернув весь світ і став чи не найпопулярнішим і, як виявилося через століття, – одним із найнебезпечніших для людства.
Якщо не вжити рішучих заходів, то, за підрахунками учених, протягом найближчого десятиліття кількість пластику в морях та океанах може збільшитися втричі. Скажете, вода навіть камінь точить. Так. Пластик може розмиватися на малесенькі часточки, але майже невидимі, вони все одно будуть шкодити морському життю.
Коли ж говорити лише про Україну і наші проблеми, пов’язані зі сміттям, то скажу: щоразу під час шторму на берег викидає незліченну кількість пластикового непотребу. А що зі сміттям на поверхні? Сміттєві піраміди України щороку зростають. Мішками чи машинами сміття викидають у найближчі ліси, яри, канави чи під паркани. А переробляють лише 3%. У світі ж лише одна п’ята частина усього пластику потрапляє у переробку.
Природа вміє захищатися сама. Але вона вже не спроможна справитися із безвідповідальністю людини. Німецький лісівник Петер Воллебен, який написав світовий бестселер «Таємниче життя дерев», каже: «Рослини можуть передавати інформацію. Вони попереджають одна одну про небезпеку. Уражене дерево за допомогою листя та коріння передає новину про загрозу іншим – і ті захищаються самі та підживлюють того, хто потрапив у біду. Так само роблять тварини». Скажете, фантастика. Та ні. Фантастикою таке все частіше, стає у людському середовищі. Треба переходити від фантастики у реальність.
…Сьогодні маємо надію на природний ензим, який здатний перетравлювати деякі з видів пластику. Наприклад, поліетилентерефталат – міцний пластик, який зазвичай використовують для виготовлення пляшок, розкладається сотні років. Модифікований ензим може почати розщеплювати той самий матеріал вже за кілька днів. Саме такі винаходи дають людству надію вижити. Треба вміти захищатися. Бо винаходячи таке, як атомна бомба, отрута, пластик і т.д., треба думати і про те, як з цією інформацією жити. І як не знищити самих себе.
Головний редактор «ЛВ»
Оксана ЧУРИЛО