Колонка редактора ЛВ

Картинки по запросу колючки

Що таке заборона? Справжня заборона – це та, яку ти поставив собі сам. Приміром, сказав: не буду брати чужого, чи не буду обманювати, чи робити зла, чи щось інше: наприклад, не їсти м’яса. І незважаючи на вислів «Коли дуже хочеться, то можна», ти дотримуєшся встановлених правил. Бо вважаєш їх такими, які дають тобі можливість поважати себе.
Та й, зазвичай, заборони діють на тих людей, які й так думають, коли роблять. Інші завжди знайдуть можливість обійти перепону або виправдати свої дії.
На людей безпринципних можна вплинути лише покаранням.
Наразі у лісі діє заборона полювання на лося. Мораторій на відстрілювання лосів підписали 3 лютого цього року. Наказ передбачає встановлення заборони полювати на лося європейського (Alces alces) на всій території України строком на 25 років.
Але це не зупинило нелюдів, які не так давно вбили цілу родину лосів у Ніжинському районі Чернігівської області. Тільки помисліть: нерідко штрафи за браконьєрку є нижчими, ніж вартість офіційного добування тварин! А лісова охорона у деяких регіонах не має ні фізичної, ні фактичної можливості реагувати на такі випадки, – немає ні транспорту, ні бензину, ні людського ресурсу.
А ось іще один приклад заборон. Через військові дії вже три роки заборонені полювання на Донбасі. Природоохоронці констатують, мовляв, звірів більшає, птахів також. Нарешті в лісі можна зустріти косулю, є зайці, дикі качки заполонили водойми. Якщо в 2014 році казали, що звірі мігрують із територій, де ведуться бойові дії, то тепер екологи стверджують, що ситуація змінилася і звірини на Донбасі більшає, бо її не стріляють. Жартувати з браконьєрством та пострілами у цих краях небезпечно, – можна, як кажуть військові, «отримати атвєточку». Олексій Бурковский із Донецького обласного відділу Всеукраїнської екологічної ліги пише: «Недавно мне рассказали историю, как двух пьяных охотников военные «вылечили» от охоты с помощью крупнокалиберного пулемета. Все живы-здоровы, но «товарищи» поняли, что не стоит палить из ружей в нашей местности даже в чистом поле».
Дійсно, за таких обставин, навіть якщо сім’я буде недоїдати, краще вирощувати овочі, ніж займатися мисливством. Шкода, що заборона на звіра тут діє, а от на відстріл людей – ні. Думаю, якби на цій території полювання було дозволено, ніхто б із мешканців не наважився на це. Принаймні, на тверезу голову.
Але повернімося до чесних полювань на мирних територіях України. Європа давно чітко виписані закони, які регламентують усі аспекти мисливства. Якщо заборона діє, то вона не заважає розвитку іншого аспекту господарювання. Тим більше, займатися браконьєрством у Європі – те ж саме, що «отримати атвєточку». То, може, варто насамперед врегулювати питання із покаранням за незаконне полювання, а тоді вже ставити заборони. Бо якщо штраф за порушення мізерний, то й вага тієї заборони така ж.
Навіть заборонивши полювання зовсім, держава сьогодні не має можливості контролювати процес браконьєрства, зате вона відбирає бажання збільшувати популяцію звірів у користувачів мисливських угідь. Бо як би цинічно це не звучало, вкладаючи кошти, люди чекають від них дивідендів. Таке модне слово «інвестиція» має своє підґрунтя, і цього також відкидати не можна.
Головний редактор «ЛВ»
Оксана ЧУРИЛО

«Лісовий вісник» №5-6 2017р.