Колонка редактора

У кожного є своя мелодія, яку для нього співає природа. Своя пісня, яку наспівуєш, коли на душі затишно. Улюблена, щира, та, яка надихає, дарує натхнення і тихе щастя.
У моєму житті це музика Шарля Азнавура. Я не великий меломан. Але його мелодії супроводжують мене з юних літ. Нерідко саме у них черпаю натхнення, коли на ліричні теми перелаштуватися надто складно. Коли за буденними справами немає часу для виїздів на природу, тоді вмикаю його музику – і природа заповнює кімнату з кожним звуком, кожним акордом. Природа любові і любов до природи.
…У дитинстві лікарі виявили в Азнавура параліч, який блокував частину голосових зв’язок. Але хвороба надала голосу хлопця особливу характерність. Відтак він став упізнаваним.
Популярність до Азнавура також прийшла не одразу. Його пісні були заборонені на французькому радіо з кінця 40-х і протягом 50-х років. У цей час не сприйняли його спів і в США, оскільки багатьом були незрозумілими поєднання оригінальних і щирих любовних пісень та дуже виразного, для когось дивного стилю співу.
Власне, шансоньє протягом усього життя боровся: за існування, із системою, із нерозумінням і врешті… переміг. Шарль працював постійно. За свою кар’єру Азнавур записав більш як 100 альбомів і написав понад 1300 пісень. Його не зупиняло бачення інших, у нього було своє бачення.
Під час одного з концертів у Римі через кілька днів після свого дев’яностого дня народження музикант зізнався: «Я продовжую співати і писати пісні, тому що для мене вихід у відставку означав би відчинити двері смерті. А в мене такого бажання поки немає».
І все ж час невмолимий. На 94-му році Легенда, неймовірна людина, шансоньє, композитор і поет пішов у вічність.
…Якщо ти чесний із собою, віриш у свою справу і виконуєш її віддано, вона буде жити вічно. Так, як музика Шарля Азнавура. Чуєте? Вона звучить у кожному сонячному осінньому дні. Музика про вічну любов…
Головний редактор «ЛВ»
Оксана ЧУРИЛО