Колонка редактора


Сьогодні хочу розпочати нашу розмову, шановні читачі, зі слів Альберта Санчеса Піньйоля. «Пейзаж, який людина бачить перед собою, зазвичай є відображенням світу, що ховається в її душі».
І дійсно. Ми бачимо природу по-різному. Для когось осіння пора – це надокучливий дощ, болото та купи брудного опалого листя. А для когось – сонячні барви дерев, бабине літо, краплі дощу, які вміють виблискувати усіма кольорами веселки і вистукувати неймовірну пісню на шибках.
Не так давно мені до рук потрапила книга «Таємниці життя дерев» Петера Воллебена. Це неймовірне дослідження природи стало міжнародним бестселером. Книгу переклали 19 мовами. Раджу всім почитати її – і ваш світогляд зміниться.
Німецький лісівник вчить бачити ліс інакше. Не тільки із боку продукування деревини, оптимальної його експлуатації. Вчить бачити диво.
Дерева живі. Вони здатні підтримувати один одного, говорити, здатні відчувати біль та мають пам’ять. І тільки уявіть – знають усіх членів своєї родини.
Ви посміхаєтеся?
А от підіть на прогулянку у ліс. Просто цими вихідними. Зазирніть у душу осені. Подивіться в її очі. Подихайте з нею одними легенями. Послухайте лісову музику. І ви прийдете додому, можливо, втомленими, але щасливими.
Намагайтеся почути, відчувати, розчинитися у природі. Пам’ятайте: одні люди мокнуть під дощем, а інші – насолоджуються ним…
Головний редактор «ЛВ»
Оксана ЧУРИЛО