«Люди нам повірили»

Дорога з Любомля на Шацькі озера пролягає через мальовниче село Згорани. На виїзді привертає увагу ошатний будиночок Прибузького лісгоспу з дендропарком та ліхтарями. Тротуарною доріжкою ідемо до двоповерхівки. Милуємось зеленавістю туй, шовковицями, екзотичним для цих країв корковим деревом. Що не кажи, а лісівники уміють дивувати.
Перед будівлею нас зустрічає директор ДП «Прибузьке ЛГ» Григорій Ющук.
– Радий вітати у Прибузькому лісгоспі, – міцно тисне руку, запрошуючи до ошатної будівлі. Відтак жваво оповідає про історію лісогосподарства.
Воно одне з наймолодших в країні. До держпідприємств Волинського ОУЛМГ приєдналося шість років тому. З січня 2011 р. розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації №232 з частини лісів ДП «Любомльський лісгосп» та колишнього Любомльського міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства на території Любомльського та Шацького р-нів було утворене «Прибузьке лісове господарство». З перших днів його роботи ним опікується Григорій Олександрович.
– Призначили мене директором, передали 27 тис. га лісоугідь, 60 штатних працівників і заборгованість по зарплаті, – пригадує Григорій Олександрович. – Тож починали, як мовиться, без кола, без двора і навіть без імені. Ім’я ми зробили, а ось із коштами було важче. Середня заробітна плата на той час становила 243 грн, люди працювали на 0,25 ставки. Дякуючи Держлісагентству, нам дали під лісгосп контору Згоранського лісництва і виділили один трактор. За півроку вийшли на зарплатню у 745 грн, погасивши заборгованість та виплативши відпускні і зарплату.
Так починався літопис ДП «Прибузьке ЛГ». Особливо гостро постала проблема лісових кадрів. Їх фактично не було. Попередників ніхто ніколи не перевіряв, вони жили самі по собі – як є, так і добре. Ні лісовідновних книг тобі, ні квартальних стовпів на місцевості, не кажучи вже про інформаційні стенди та застережні знаки. Подекуди ділянки по три роки не рубані. Бракувало й фахівців з освітою. До того ж, ветерани категорично відмовилися переходити на роботу у новостворене підприємство, щоб не зрадити колишньому директорові. Одні вийшли на пенсію, інші зайняли очікувальну позицію, мовляв, подивимося, як Григорій Ющук буде виживати.
– У нас не було ні головного економіста, ні головного механіка, ні інших головних спеціалістів, – мовить Григорій Ющук. – Звісно, починати, коли в тебе відлагоджене підприємство, що передається з року в рік, має набутий досвід, набагато легше. А тут фактично сам стаєш уперше до штурвалу і ні з ким навіть порадитися. Ну, сьогодні у нас є достойні і головний бухгалтер, і головний економіст, а головних лісничих від нас уже навчених в інші лісгоспи забирають.
На початках, визнає лісовод, особливо важко довелося на лісозаготівлях, бо ж не мали ні бензопил, ні тракторів, а що район прикордонний і люди навчилися «робити гроші» на перетині кордону та заробляти на польській стороні, із полегшенням зітхнули лиш, сформувавши своїх підприємців. Бо ж доводилося змагатися з такими лісовими районами, як Камінь-Каширський і Маневицький, де люди живуть лісом не один десяток літ. Було, що з Шацька винаймали крана, робили тяжко руками.
– Люди нам повірили, пішли назустріч і тепер лісогосподарство рівняється на кращих, – з повагою мовить про своїх працівників Григорій Олександрович. – Дякуючи їм, сьогодні на лісопідприємстві забули про таке поняття, як ручне вантаження. Усі роботи механізовані, майстри займаються своїми лісівничими справами.
– Цього року ми збудували 4 нові бесідки, – продовжує свою оповідь Григорій Ющук. – Здали оновлений рекреаційний пункт «Соснячок», повністю робимо реконструкцію іншого відпочинкового комплексу «Олень». Вже звели там дві і зараз добудуємо третю бесідку.
На відпочинок до Шацьких озер їдуть з усієї України, зупиняються на наших рекреаційних пунктах, дякують: «Молодці!». Хлопці окрилені.
– За 6 років наш лісгосп, як самостійна одиниця, домігся значних результатів і тепер має добротну виробничу базу. Принаймні, не гіршу, ніж ті, що діють давно, – мов підсумовуючи сказане, Григорій Олександрович починає перелічувати набутки. – Придбали три трактори, два вантажних автомобілі, три легкових, 15 мопедів для єгерів і лісничих.
Працюємо.
Сергій ЦЮРИЦЬ
Фото автора
«ЛВ» №9-10 2017