Лісівник -не професія, а стан душі

2

Крайня хата села. Навколо на кілька сотень метрів ні душі. Тільки дерева і тиша. Комусь було б самотньо і моторошно, але не Миколі Грозному. Він змалечку любить ліс.
«Виріс у Малому Старосіллі, навколо ліси, і там усе моє дитинство. Завжди якось так було, що всі діти в колгосп працювати йдуть, а я в ліс. Так і по життю пішло», – розповідає нині лісничий Кумейківського лісництва Корсунь-Шевченківського лісгоспу.
Різну лісову роботу довелося опановувати Миколі Грозному – від майстра лісу до головного мисливствознавця. Тому знає її досконально. Навчатися до вишу пішов уже тоді, коли мав понад 10 років досвіду роботи в лісі. Тож і каже: «Спочатку здобув професію, а потім уже науку».
Хоча це саме той випадок, коли доречніше говорити не про професію, а про спосіб життя. Адже уявити себе в будь-якій іншій галузі Микола Грозний не може. «Я все життя в лісі пропрацював. Більше нічого робити не можу, не вмію. Ну, може руками якусь просту селянську роботу, а іншої роботи – ні. Не буду лісничим – майстром піду. Не буду майстром – лісорубом буду. Іншого немає. Та й не хочеться», – зізнається лісничий.
Таку відданість свої справі передав і синові Ігорю. Він навчаються в Лубенському лісотехнічному коледжі. А всі канікули та вихідні проходить безперервне стажування. Завдяки його допомозі навколо лісництва постав красивий паркан, не без гордості розповідає батько. Залучає його й до лісових робіт. Тим паче, що зараз у лісництві їх чимало. Адже тут створили шкілку для декоративних вічнозелених рослин, розбили новий сосновий розсадник, однак від старого також не відмовилися. Там вирощують посадковий матеріал для всього Корсунь-Шевченківського лісгоспу, тож він вимагає особливого догляду. Лісничий ретельно облагороджує саму садибу лісництва – влітку вона потопає у зелені й квітах, а взимку око відпочиває від сірості на оксамитовій зелені туй і самшиту, що обрамляють контору.
А цього літа тут з’явилися ще й тематичні лісові лавочки, зроблені руками самих лісівників. Робота по дереву – одне із захоплень Миколи Грозного, відпочинок для душі. Інший спосіб утекти від буднів – риболовля. «Просто виїхати до води. Там спокійніше. Як ловиться – добре, як ні – то менше проблем, бо її ж іще чистити треба», – сміється лісничий. А от засмучує його те, що висихає знакова для Корсунщини річка Рось, потічок залишився. То доводиться виїжджати рибалити аж на Дніпро за 17 км. Хоча випадає така нагода і час для неї нечасто. Якщо тричі на рік порибалив, то й добре.
Для Корсунь-Шевченківського лісгоспу Кумейківське лісництво – знакове. Його називають кузнею кадрів. Бо й головний лісничий, і головний бухгалтер професійно зростали саме тут. І зараз Кумейківське лісництво має найкращі виробничі показники, найвищу зарплату. Однак Микола Грозний не зупиняється у пошуках нових ідей та шляхів для розвитку господарства.

Черкаське обласне управління
лісового та мисливського господарства