Партнерство лісівників та громади

Лісовий досвід Волині базується не лише на веденні основної господарської діяльності, а й на досить взаємовигідному партнерстві місцевих громад із державними підприємствами, що в результаті призводить до розвитку рекреації та зеленого туризму, еколого-лісівничої та освітньої діяльності, зокрема, створення учнівських лісництв. Звісно, і до наповнення бюджету об’єднаних територіальних громад (ОТГ).

Що та як відбувається на Волині, дізнавалися та переймали голови ОТГ, сільські старости та представники виконавчих органів Дніпропетровщини, Чернігівщини та Сумщини.
Такий досить незвичний лісотур став можливим завдяки співпраці Волинського Центру розвитку місцевого самоврядування з Волинським ОУЛМГ.
Впродовж двох днів гості з трьох областей мали можливість ознайомилися з роботою ДП «Цуманське ЛГ», побували у Лісівничому молодіжному центрі (діє на базі Воротнівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ»), у ДП «ВЛСНЦ». Вивчили досвід співпраці місцевих громад з лісівниками ДП «Колківське ЛГ», ДП «Маневицьке ЛГ» та ДП «Городоцьке ЛГ».
Звісно, очільників місцевих громад, насамперед цікавила діяльність лісогосподарських підприємств в ОТГ, також контроль за вирубкою місцевих лісів та управління лісовими ресурсами. Якою є діяльність державних та комерційних лісогосподарських підприємств в об’єднаних територіальних громадах, скільки коштів вони можуть приносити у свою скарбницю, яка кількість робочих місць створюється на місцях. А ще – наскільки вагомою може бути допомога лісового сектору дошкільним та загальноосвітнім установам, закладам культури, релігійним громадам, малозабезпеченим категоріям населення, сім’ям воїнів ЗСУ? Чи є конфлікт інте­ресів між громадами та лісопідприємствами і на яких умовах вдається досягти взаємовигідного партнерства.
Варто зазначити: Волинь – одна з найлісистіших областей України. Третина її території вкрита лісом. Загалом же у підпорядкуванні обласного управління лісового та мисливського господарства знаходиться понад 617 тисяч гектарів лісів. Половина вкритої лісом площі припадає на Маневицький, Камінь-Каширський, Ківерцівський та Любомльський райони.
– Сьогодні побутує думка, що стосунки між державним сектором лісової галузі та комунальним є досить напруженими, – зазначив директор Волинського Центру розвитку місцевого самоврядування Анатолій Пархом’юк. – На Волині цього немає. Звичайно, завжди є недовіра потужного державного підприємства до того, хто хоче господарювати в лісі, не маючи для цього підстав. У багатьох регіонах нарікають, що державні лісгоспи блокують передачу землі і, відповідно – лісів, але на Волині в цьому напрямку є порозуміння.

Перша точка – ДП «Цуманське ЛГ»
Підприємство орієнтується на переробку низькосортної деревини і її відходів – щепи та тирси, є одним із бюджетоутворюючих у районі. До складу лісгоспу входять 7 лісництв, автоколона, станція, де відвантажуються вагони, лісопереробний комплекс, консервний цех, склад та 2 кафе. Середньорічна заготівля – 70 тис. куб. метрів деревини. Середньомісячна зарплата лісгоспівців – близько 10 тис. грн. Про все це розповідає гостям інженер електронного обліку лісогосподарства Роман Лекай.
Та особливо цікавим об’єктом Цуманського лісгоспу для гостей із Сумщини, Чернігівщини та Дніпропетровщини став місцевий консервний цех, адже в жодному іншому регіоні, окрім Волині, консервних цехів на території лісгоспів немає. За словами Анатолія Дорошука, це родзинка цього лісового краю.
– Вся наша продукція екологічно чиста, – розповідає начальник консервного цеху Зінаїда Рябчун. – Ми практикуємо тільки натуральні інгредієнти і маємо асортимент як для звичайного споживача, так і для людей з цукровим діабетом. Це невеличке підприємство, проте навіть у найважчі часи ми вистояли саме завдяки виготовленню натурального продукту.
Консервний цех Цуманського лісгоспу має відповідні сертифікати якості та вже не один рік експортує дари волинських лісів у Німеччину, Ізраїль, Канаду, США, Польщу, Китай та Туреччину.
Варто зазначити, що на Волині у системі Волинського ОУЛМГ, окрім ДП «Цуманське ЛГ», консервні цехи діють у ДП «Колківське ЛГ», ДП «Маневицьке ЛГ», ДП «Ковельське ЛГ» та ДП «СЛАП «Любешівагроліс».

Зелена візитівка Волині
Усі гості дуже цікавилися рекреаційними можливостями лісу. Тож наступною зупинкою подорожі стало відомче кафе «Явір» ДП «Цуманське ЛГ». Воно розміщене на трасі «Київ – Луцьк» при в’їзді до області і є своєрідною візитівкою Волині. Сучасний дизайн, літні тераси виходять на лісовий простір, поряд – одна з найцікавіших екологічних стежок, де є багатовікові дуби і сосни, лісовий дендрологічний скверик, інформаційно-освітні екозупинки, де можна довідатись про історію краю, його творців, флору і фауну.
Гості завітали і до Лісівничого молодіжного центру, що діє на базі Воротнівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ». Тут їх зустріла керівник-координатор центру Валентина Юхимчук, розповіла про цей унікальний державний ботанічний заказник, який у народі встигли наректи Маленькою Швейцарією, про багатогранну освітньо-пізнавальну та оздоровчу роботу з дітьми, дорослими, науковцями, лісівниками. Тут є необхідна інфраструктура для проведення навчальних занять та круглих столів, а ще цю природну перлину називають столицею екологічних стежок Волині. Свого часу тут побували відомі державні діячі, космонавти, співаки, тож усі відчули ще й свою причетність до великої історії краю.

Мільйони сіянців і банк насіння
Вразили усіх і гостини в ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр». Його директор Тетяна Неводнічик розповіла про історію цього незвичного підприємства.
– Головне наше завдання – вирощування якісного садивного матеріалу 32 головних лісоутворюючих порід із насіння з покращеними генетичними властивостями для створення лісонасіннєвих плантацій швидкорослих рослин та вирощування декоративного садивного матеріалу для озеленення. Для цього заготовляємо насіння сосни звичайної, модрини, ялини, жолудів дуба, черешні, липи та інших порід.
Тетяна Леонідівна демонструє можливості лісового селекційно-насіннєвого центру, провадить гостей до посівного відділення, показує теплиці, шкілки деревних порід сосни кримської, катальпи бігонієвидної, самшиту, туї західної, ялівців. Тут вирощується близько 260 видів дерев та декоративних кущів, а цьогоріч – ще й кілька різновидів квітів. За ними доглядають всього лиш вісім лісокультурниць, впродовж вегетаційного періоду встигають провести 5-кратний догляд за посівами та в шкілках. Їм допомагають студенти та учнівська молодь. А ще всім цікаво було дізнатися про черенкування в теплицях: весняне та літнє, де отримують тисячі укорінених черенків. Є у господарства і свій ліс, де потрібно провести прорідження, вибірково-санітарні рубки, очистки лісу від захаращення, головне користування, дати лад заготовленій деревині. Попри це, у шкілках та на плантаціях у передноворічний період заготовляються та реалізовуються тисячі новорічних ялинок. Підприємство також має банк для зберігання лісового насіння, яким можуть скористатися за певну плату інші лісогосподарства. Все це потребує господарської руки, охорони від лісопорушників, засмічення та пожеж. Лісогосподарська діяльність може приносити прибутки, та це потребує рук, професійних знань і коштів. Тут потрібні фахові лісівничі знання, техніка, своя «поліція», пожежні.

Чи під силу це місцевим ОТГ?
Дати відповідь на це питання кожен з гостей намагався вже другого дня. А він розпочався зі знайомства з діяльністю Колківського лісництва однойменного лісгоспу. Його лісничий Вадим Читкайло показав будівлю лісництва, розповів про штатний розпис, обов’язки працівників, лісові угіддя, догляди за деревостанами, боротьбу з короїдом та крадіями, протипожежні заходи.
Сьогодні кожен майстер лісу у середньому доглядає близько 900 га лісу. У грошовому вираженні це близько 100 млн грн, за які відповідальність покладено на лісівника. Хоч бувають майстерські дільниці і по 1800 га. Там немає ні дверей, ні замків. Цілодобово і цілорічно ліс потребує професійного догляду і охорони. Водночас, держпідприємства дають роботу місцевим людям, дбають за добробут їх сімей та родин, а ще лісівники справно платять збори і податки в місцеві бюджети, допомагають дошкільним закладам, школам, місцевим релігійним громадам, пільговикам, озеленюють сквери і парки, будують екозупинки на дорогах, рекреаційні пункти, прокладають лісові дороги, якими сільські жителі можуть дістатися як у сусідні села до родичів, так і в ягідні та грибні місця, що для поліських людей є серйозною матеріальною компенсацією або й заробітком.

Лісовий авангард України
ДП «Маневицьке ЛГ». Це – одне з найпотужніших лісогосподарств України. І в цьому всі змогли переконатися на власні очі. Біля будівлі лісгоспу, що потопає в зеленому убранстві дендрологічного парку, делегацію зустрічають головний лісничий та головний інженер лісгоспу Віталій Пащук та Сергій Матчук. Віталій Гнатович представляє лісгосп, його досягнення, розповідає про деревостани, працівників лісогосподарства. Сипле цифрами, наводить факти, аргументує державну форму власності лісу конкретними прикладами із життя. Зарплатня – одна з найвищих у галузі, гарантовано соціальний захист працівників, підприємство дбає про безпеку праці і побутові умови, сплачує суттєві податки в бюджети усіх рівнів, надає посильну допомогу місцевим громадам, дбає про конкретні категорії людей.
– Зараз на підприємстві працює 420 працівників, – тим часом підсумовує головний інженер лісогосподарства, – їх середня зарплатня підросла до 10866 грн.

Давньоруський Городок – село лісівниче
Цікавинкою маршруту стало колись давньоруське містечко, а тепер невеличке село Городок, де, втім, діє одне з найпотужніших лісогосподарств Волинського ОУЛМГ – ДП «Городоцьке ЛГ». Цього разу, крім головного лісничого лісопідприємства Сергія Бабіка та інженера лісовий культур Олени Некрашевич, до загальної розмови доєднуються головний спеціаліст Маневицької райдержадміністрації Надія Савчук та голова Прилісненської ОТГ Ігор Терещенко. І лісівники, й представник райдержадміністрації, і голова ОТГ та автор цих рядків фактично стають спікерами круглого столу, де деталізуються спільні зацікавлення і погляди, йде жвава дискусія й подекуди полеміка, але все приходить до спільного знаменника: разом ми – будівничі України і, як кажуть, нічого особистого, окрім нас самих, ніхто нам держави не збудує, а вона твориться нами для дітей, онуків, прийдешніх поколінь, тож тут всі конструктивні методи потрібно використовувати.
Гості із Сумщини, Чернігівщини, Дніпропетровщини та Волині ішли селом, історія якого сягає часів Київської Русі, і всюди знаходили лісівничі знаки уваги до місцевої громади: величний православний храм, зведений за допомогою лісгоспу, лісівниче кафе, що служить усім городчанам, екозупинка, яку збудували вже за теперішнього директора Віктора Данилюка, лісництво з дендропарком, перекритий завдяки лісівникам дах Будинку культури, яку проводить прилісненський голова ОТГ. Та найбільше здивувала усіх місцева загальноосвітня школа, її випещена квітами територія, ігрові майданчики, спортзал, класні кімнати, учнівське лісництво. Неозброєним оком видно «деревний вклад» лісівників у дизайн. Директор школи Ніна Терещенко (дружина голови ОТГ) розповідає про перемоги у Всеукраїнських і обласних конкурсах, плани і мрії – зимовий сад, зелену архітектуру, дендрологічний скверик. І голова ОТГ, і представники лісогосподарства долучаться і до її здійснення.

Замість післяслова
Насправді Волинь має величезний досвід створення лісових насаджень на неродючих сільгоспугіддях, що належали колишнім колгоспам та сільським громадам. Він накопичувався роками, тепер можна говорити про його ефективність на конкретних прикладах. З 1946 року площа державних лісів Волинської області з 17 відсотків збільшилася удвічі! Всі ці насадження – рукотворні. Створені на не придатних для землеробства землях. Бували роки, коли за одну весну на Волині могло з’явитися нове лісництво – стільки культур висаджувалося. Лісівники аж до останніх часів заліснювали такі піщані гори, яруги, або ж, як перед Брищенським полігоном для сміття, творили зелені очисні бастіони. Сільські ради такі землі радо передавали потім на баланс державним підприємствам. Так було й на Маневиччині, де зараз діє аж чотири державних лісопідприємства – Городоцьке, Маневицьке, Поліське і Колківське. Тут із повоєння створено чи не найбільше рукотворних лісів, вони займають, за словами посадовців, до 66 відсотків території району. Втім вже підростають самосійні ліси на людських паях і є надія, що площа буде збільшуватися. Лісам, як і сільськогосподарським землям, потрібні ефективні господарники і, хоч популісти всіляко розхитують лісову політику, намагаючись здати ліси у довгострокову концесію з подальшим викупом або й одразу продати, лісівники навіть при нульовому державному фінансуванні довели свою професійність, державний патріотизм, ефективність господарювання.
Однією із обов’язкових вимог начальника Волинського ОУЛМГ Олександра Кватирка до лісівників області є налагодження конструктивного діалогу з місцевими громадами, вирішення конфліктних ситуацій, залучення громадськості до створення нових лісокультур, їх догляду, охорони і, звичайно, найсуворішого контролю за вирубками. Ліс – це всенародне багатство, яке має ефективно і всебічно служити людям. Але й люди мають відповідально і професійно дбати про майбутнє лісу.
Сергій ЦЮРИЦЬ

«ЛВ» №7-8 2018р.