Подорожуємо разом. Буковель…

– Мамусю, ти ж ніколи не була у Буковелі? А поїхали з нами!
«З нами» – це з донькою, її чоловіком та їхнім синочком, а моїм онуком, якому нещодавно виповнився один рік. Думала я недовго. Хвилину. А може, й того менше – секунд тридцять. Тому що з онуком, аби поняньчитися з ним, я згодна їхати куди завгодно. А тут – Буковель!

«Краще гір можуть бути тільки гори…»
Я ніколи не ставила під сумнів ці слова з відомої пісні Володимира Висоцького, але погоджувалася з ними лише теоретично, бо ніколи, борони Боже, не займалася альпінізмом. І ніколи не була в горах «по-справжньому», не підкоряла гірські вершини. А з точки зору відпочинку моє серце було віддане морю, його безкрайньому простору. Звичайно, мене не залишала байдужою краса Кримських, Карпатських гір, якими я милувалася, так би мовити, на відстані. Красиво, але не так, щоб душа зойкнула і почала тремтіти. Проте чарівність гір все ж таки мене наздогнала. Це відбулося у зимовому Буковелі, де я відчула справжній захват.
На жаль, ніякими словами неможливо передати емоційний стан, коли ти стоїш в оточенні гірських схилів, вкритих снігом. Перше слово, яке спадає на думку, – велич. Вона в монументальному спокої гір, у відчутті їхньої таємничої сили, яка просто заворожує. Мені дуже пощастило, що перше знайомство з горами відбулося сонячним днем. Яскраве світло від снігу, який блищав, переливався на сонці, додавало відчуття свята. І небо… Мені здавалось, я вперше бачу таке пронизливо синє небо. І не просто бачу, а начебто відчуваю його. Воно високе і близьке одночасно, не безкрає, а начебто спирається на вершини гір, вигинається куполом. В душі вирували чарівні відчуття, від чого важко було встояти на одному місці. Чи то гори вабили, чи повітря так діяло?
До речі, про повітря. Мешканці великих і малих міст відразу відчувають різницю між міським і гірським повітрям. У Буковелі воно чисте, свіже, смачне, хоч їж його. Ним, здається, неможливо надихатися. Річ не тільки у відсутності практично усіх шкідливих домішок. Головна цінність гірського повітря полягає в оптимальному для людського організму вмісту кисню – приблизно 10%, що й робить його корисним та смачним. До речі, мій онук у Буковелі бив рекорди денного сну на свіжому повітрі!
Курорт на п’яти горах
Найбільший гірськолижний курорт України Буковель розкинувся на висоті 920 м над рівнем моря біля підніжжя однойменної гори, яка й дала йому назву, неподалік від села Поляниця Івано-Франківської області.
Буковель розташований на п’яти горах: Буковель висотою 1127 м, Бульчиньоха – 1455 м (освоєно 1150 м), Довга – 1373 м, Бабин Погар – 1180 м, Чорна Клева – 1241 м.
Навколишні гори, як надійні стражі, захищають курорт від холодних вітрів, тому взимку середня денна температура становить комфортні мінус 5°С. Старожили кажуть, що ясних сонячних днів тут набагато більше, ніж похмурих. Додайте до цього часті снігопади – і отримаєте чудову кліматичну картинку гірськолижного курорту.
Численні гості із задоволенням відзначають, що попри активний розвиток, в Буковелі зберігається первозданна природа, що радує око і тішить серце.
Окрема спільність
людей – лижники
Сезон катання на лижах в Буковелі починається в кінці листопада, а закінчується в кінці квітня. Сюди приїжджають у відпустку чи на вихідні, родиною або з друзями. Серед туристів переважна більшість, звичайно, українців, але з кожним роком усе більше навідується й іноземних гостей. Гостей приваблюють, в першу чергу, якісні траси, а також добра організація роботи усіх складових курорту, комфортабельне проживання (на різні фінансові можливості), смачна кухня…
Серед лижників трапляються люди різного віку. Інколи зустрічались родини, в яких на лижі встало вже третє покоління. І в імпровізованих сімейних змаганнях бабусь-дідусів з онуками передбачити переможця доволі складно.
Діти і гірські лижі – це окрема тема. Спостерігаючи, як дехто з них у 4-7 років хвацько мчить по трасі, складається враження, що кататися на лижах і ходити вони почали одночасно. Деякі батьки самостійно ставлять своїх чад на лижі, але більшість звертаються до інструкторів.
Зворушлива картинка, коли діти, тільки-но ставши на лижі, безстрашно долають перші схили. До речі, досвідчені інструктори кажуть, що діти доволі швидко опановують цей вид спорту й практично не бояться крутих трас. А яка гама почуттів на їхніх обличчях – від радості до гордості, коли вони розповідають про свої успіхи рідним!
Окрім лижників, схили гір уподобали сноубордисти. Дух захоплює, які трюки вони виконують на своїй дошці!
За п’ять днів у Буковелі я не зустріла жодного похмурого чи нудьгуючого обличчя. Здається, там навіть повітря заряджене позитивними емоціями, адреналіном, святковим настроєм. Це неперевершене відчуття і атмосфера, до якої хочеться бути причетним.
Не лижами єдиними
Життя у Буковелі кипить не тільки на лижних трасах. Курорт пропонує й багато інших розваг. Наприклад, спуск на санках або льодовий каток. Дітям подобається траса для сноутюбінгу, де можна з’їжджати на надувних сноутюбах, а молоді та дорослим – прогулянка у горах на снігоходах або квадроциклах.
І головне – піднятися на вершину гори може кожен, хто бажає. Для цього виділили окремий підйомник. Звичайно, я теж скористалася можливістю побувати на вершині, звідки відкривається чудовий панорамний вид на Буковель. Краєвид просто заворожує!
Ну, і який же сучасний курорт без SPA-центрів? Туристів запрошують у лазні з дубовими віниками, у чани для купань із фіто-водою, пропонують процедури масажу, таласотерапії і багато інших цікавинок.
курорт Розвивається
Буковель – порівняно молодий гірськолижний курорт, який почали проектувати й розбудовувати лише у 2000 році. Його розвиток відбувався такими швидкими темпами, що кількість відпочиваючих зрос­тала у геометричній прогресії. У сезон 2003-2004 рр. тут відпочивало 48 тис. чоловік, наразі ця цифра перевершує 1,5 млн.
У 2012 році гірськолижний курорт Буковель було визнано найбільш швидкозростаючим гірським курортом світу.
Розбудова курорту триває й досі. Практично кожного року з’являється щось нове, цікаве.
Багато туристів вже скористалися послугами Буковеля і з задоволенням повертаються в цей чудовий, цілющий край, аби знову підкорити гірські вершини та зарядитися природою.
Валентина Коновалова

«ЛВ» №3-4 2018р.