Прощаючись із зимою

Час дуже швидкоплинний… Здавалося б, тільки вчора всі ми були переповнені передноворічною метушнею, а сьогодні вже середина лютого. Проте завжди, в будь який час, знайдеться хвилинка, щоб заварити гарячий запашний чай, загорнутися у теплу ковдру і читати цікаву книжку, мимоволі поглядаючи, як за вікном панує завірюха-зима.

У давнину в січні починали розчищати ділянки від кущів, щоб навесні їх засіяти. Цей промисел називався січа. Тому, кажуть, місяць і назву таку отримав. А до цього мав він і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій. Січень – місяць яскравих зірок, білих стежок і синіх льодів. Проте цього року місяць не здивував надзвичайно засніженими вулицями, а дні, коли справді була зимова погода, можна порахувати на пальцях.
Натомість лютий порадував лапатим снігом. Він виправдав свою назву. Бо ж лютий – це пора великих сніжних заметів. Тому його ще називають місяцем «кривих доріг». Назва «лютий» закріпилася за місяцем, бо має він зазвичай люту вдачу. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети – все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід. Також у народі лютий називали «межень», адже він є так званою межею між зимою і весною. А ще лютий величають «бокогрієм», бо цього місяця сонце хоч і стоїть на небі набагато вище, ніж у січні, проте гріє усе одно лиш один бік, другий при цьому мерзне. Саме тому й з’явилася приказка: «Лютий корові вдень бік нагріє, а вночі – ріг зіб’є». Але якою б суворою не була погода та яким би лютим не був цей місяць, весна вже близько: «Лютий зиму видуває, а лютневий сніг весною пахне».
Два останні зимові місяці сповнені свят, з якими пов’язано багато прикмет, що можуть повідати нам, чого чекати далі від погоди.
Зелене Різдво – білий Великдень.
Якого дня тижня Різдво – такого треба починати жнива.
Василів вечір додає дня на курячу ніжку.
Глибокий сніг узимку – на дощове літо.
У лютому є день, якого чекають усі закохані. Він носить назву на їхню честь – День закоханих. Цікаво те, що у різних країнах існують свої традиції, як правильно відзначати це свято. Ось, наприклад, американці на День святого Валентина вітають не тільки коханих, а й усіх друзів та близьких. У Канаді 14 лютого жінка має право зробити пропозицію своєму коханому. Якщо ж він відмовиться від такого «подарунка», то може отримати штраф або й до в’язниці потрапити. У Британії прийнято дарувати жінкам червоні троянди, а у відповідь можна отримати яблуко як символ кохання і краси. У японців представники сильної половини людства отримують більше подарунків, ніж жінки. При цьому в них є спеціальний шоколад «хонмей» – дарувати його можна тільки особливому чоловіку, як то кажуть, «тому єдиному». У «країні кохання» – Франції – прийнято дарувати на День Валентина дорогоцінні прикраси або біжутерію, а ще – шоколадні муси, еротичну білизну, йогурти рожевого кольору, солодощі-сердечка, романтичні подорожі на двох та, як би це дивно не звучало, лотерейні квитки. Мешканці Данії надсилають один одному засушені квіти, при цьому квітка має асоціюватися з коханими. Німці зрадили романтичним традиціям. У них святий Валентин – перш за все, покровитель психічно хворих. Саме тому 14 лютого всі психіатричні лікарні прикрашають червоними стрічками.
На 40-й день після Різдва християни відзначають одне із 12-ти найбільших свят – Стрітення Господнє (15 лютого). На це свято, за традицією, люди посвячують у церкві свічки, які несуть до своїх домівок як символ світла і очищення. Свічки «громовиці» мають велику силу – при стихійних лихах, громі та блискавці їх запалюють і щиро моляться, а ще тримають над важко хворими. Прикрашають свічки густою зеленню та живими квітами з вазонів, які зацвіли напередодні. Вважається, що у цей день зустрічаються зима з весною і борються між собою. Якщо під вечір потепліє, то вважалося, що весна перемогла. Також існують прикмети: коли на Стрітення півень нап’ється водиці, то на Юрія (6 травня) кінь напасеться травиці; як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.
Ще одне свято – Масляна (12 лютого). Це традиційне слов’янське свято, яке прийшло до нас із язичництва. Відзначають його 7 днів.
Понеділок – «зустріч Масляної». Цього дня зазвичай роблять опудало Масляної і катаються на санях, якщо ж є сніг, звичайно.
Вівторок – «загравання». Діти і дорослі будують крижані замки.
Середа – «ласунка». Улюблений день всіх чоловіків, адже саме в середу прийнято пригощатися млинцями.
Четвер – «розгул». Вважається найвеселішим, бо починаються масові гуляння, співи, колядування, хороводи навколо опудала.
П’ятниця – «тещині вечорниці». Тут уже зяті мають запрошувати своїх тещ на млинці.
Субота – спалюють опудало Масляної, що символізує відхід зими і прихід весни.
Ну і… – «прощена неділя». Цього дня потрібно просити прощення у своїх рідних і близьких, а також прощати – для того, щоб увійти в піст чистим і гармонійним.
Прощаючись із зимою, ми чекаємо із вирію птахів, чекаємо зелених листочків, теплого сонечка і сподіваємося, що весна переможе усі негаразди.
Підготувала Уляна ЧУРИЛО
Фото Любомира Безручка

«ЛВ» «1-2. 2018р.