Пустельна самітниця

Барханна кішка (лат. Felis margarita) селиться в пустелях. Свою латинську назву отримала від прізвища Маrgueritte – французького дослідника, який вперше описав цю тварину, натрапивши на неї на межі Алжиру та Лівії.

Це майже найменший представник родини котячих. Довжина барханної кішки не перевищує 90 см (при цьому близько 40% довжини припадає на хвіст), а в холці ця тварина рідко перевищує 30 см.
Живе тварина в посушливих пустельних районах Пакистану, Центральної Азії, Аравійського півострова і в пустелі Сахара. Місця її існування різноманітні: від піщаних пустель до кам’янистих долин, зарослих чагарниками. Зрідка барханна кішка трапляється в глинистій пустелі і на кам’янистих прибережних смугах.
Пустельний ссавець полює не лише на дрібних гризунів, але і на рептилій, які ведуть нічний спосіб життя, комах і навіть на отруйних змій. До речі, барханна кішка іноді сама страждає від отруйних змій. Пустельна мешканка може серйозно постраждати від шакалів і великих птахів.
Завдяки густій шубці їй не страшні перепади температур, а підошви лап вкривають дуже жорсткі густі щетинки, щоб гарячий пісок не обпікав лапи. Забарвлена тварина в жовто-піщаний колір з невираженими сірими смужками. Нелегко на тлі піску помітити таку кішку, тим більше що вдень вона зазвичай спить.
На полювання барханна кішка виходить уночі. У пошуках їжі вона проходить, як правило, до 10 кілометрів, обстежуючи за ніч територію до 8 квадратних кілометрів. Людині барханна кішка завдає мінімум турбот: навіть у холодну пору року, коли голод змушує всіх тварин збиратися поблизу людського житла, барханна кішка, як правило, ігнорує домашніх тварин і птицю, віддаючи перевагу звичній їжі.
Цікаво, що тварина може довгий час обходитись без води: майже всю необхідну вологу отримує разом з їжею.
Ведучи нічний спосіб життя, барханна кішка днем знаходиться в укритті, тобто норі (власній або інших тварин). Буває, що кішка займає нірку спійманого звіра і для цього її розширює. Але так як ця кішка є однією з найменших серед диких котячих, знайти укриття їй неважко. А мешканки гірських місцевостей сплять на голих скелях. Вдень барханна кішка не активна і не привертає до себе уваги, залишаючись в укритті до сутінків.
У неволі, у зоопарках, живе всього декілька екземплярів барханної кішки. Там вони зазвичай доживають до 13 років.
На сьогодні, за підрахунками вчених, у дикому середовищі існування налічується близько 50 тисяч цих тварин. Основною причиною зниження популяції барханної кішки в природі вчені називають господарську діяльність людини. Барханні кішки не є об’єктом полювання, проте їх іноді відловлюють на продаж.
Підготувала Яна ТЕТ
Фото із сайта eco-live.com.ua

«ЛВ» №7-8 2018р.