Розглядаючи багатства природи лише з точки зору споживача, людство приречене на самознищення

Несподівана зустріч підняла дуже важливі питання на поверхню. Хто ми у цьому світі і як маємо жити, аби вдосконалюватися самим та вдосконалювати світ навколо нас? Про питання духовні і мирські, про природу і нас у ній, про християнство і церкву розмовляємо з ієромонахом Никодимом – намісником Луцького Братського монастиря.

В основі християнської етики лежить любов. Почуття любові, яке є основою віри в Бога, передбачає любов до всіх Його творінь. Ця любов виражається у ставленні до живих істот і є найвищою мудрістю.
Згідно зі Святим Письмом, весь світ і кожна істота має незамінну цінність – як Боже створіння.
Зміст багатьох біблійних притч ґрунтується на прикладі рослин та змін, які з ними відбуваються. На перших сторінках Книги Буття можна знайти класифікацію біблійної флори. У Біблії згадується біля 100 видів рослин. Дерево життя (світове дерево) є найвищим символом віри в Господа.
– Господь створив цей різноманітний світ, наділив його численними видами рослин, тварин. Людина, як вінець творіння, повинна берегти його та робити кращим, – говорить ієромонах. – На жаль, з розвитком людського суспільства, ставлення до природи почало набувати споживацького, а то й хижацького характеру. Первинна духовна єдність людини та природи поступово втрачалась. Наділена розумом людина почала використовувати Богом даний світ живої природи не для виконання своєї ролі збереження всього живого на планеті, а для наживи заради матеріальних благ. У результаті ми маємо забруднені водойми, виснажені хімією ґрунти. Все менше лишається місця для лісів. Зникають та зникли безповоротно сотні видів рослин та тварин. Все це не може не впливати на здоров’я людей.
Екологічна криза – це, перш за все, криза духовності. Тому дуже важлива природоохоронна роль відводиться церкві.
– Церква повинна закликати до раціонального використання природних ресурсів. Роль релігії має бути визначальною. Навіть кілька хвилин, виділених у проповіді священика в захист природи будуть неодмінно мати результати в практичних діях людей. Церква має прислухатись до природоохоронних програм, пояснювати людям, як раціонально ставитися до природних ресурсів, багато із яких є невідновними, – вважає ієромонах Никодим. – Потрібно дати зрозуміти людям, що від кожного залежить, в якому світі ми живемо і кожен несе власну відповідальність. Дотримуючись елементарних природоохоронних правил у побуті, на вулиці, в лісі тощо, ми можемо зробити величезний вклад у справу збереження природи: економити воду; не лишати сміття на берегах водойм, у лісах, парках… Обмежити в побуті використання синтетичних миючих засобів, які є дуже небезпечними для природи та організму людини. Для чищення поверхонь та миття посуду надавати перевагу соді та гірчиці. Для прання білизни використовувати безфосфатні пральні порошки. Викидати відпрацьовані батарейки, лампи, пластикові пляшки в спеціальні контейнери; відмовитись при покупці в крамниці від додаткової пластикової упаковки, пакета, використовувати багаторазові екоторби. Надавати перевагу екологічним видам транспорту: велосипеду, тролейбусу. Привчати себе до піших прогулянок; не спалювати суху траву, опале листя, поліетилен, забруднюючи повітря, яким дихаєм ми та наші діти; не нести на кладовище штучні квіти, при спалюванні яких виділяються в повітря токсичні речовини. Краще та набагато економніше посадити траву або живі квіти.
Привчаючи себе та своїх дітей до елементарних правил, можна покращити не тільки стан природи навколо, а й власне здоров’я, яке залежить від чистоти води, повітря та ґрунтів.
«Врятуйся сам – і біля тебе врятуються тисячі» – ця цитата Серафима Саровського зараз є дуже актуальною.
Отець Никодим вважає, що церкві, засобам масової інформації, громадським організаціям потрібно постійно наголошувати, пропагувати, популяризувати правила поведінки людей у світі живої природи, виховувати почуття відповідальності кожного за його стан. Адже ми та наші діти живемо у цьому світі. І ми здатні змінювати його на краще.
Потрібно пам’ятати, що все повертається до кожного із нас бумерангом – добрі та недобрі справи та вчинки.
Природа не прощає помилок та байдужого до себе ставлення. Розглядаючи її багатства лише з точки зору споживача, людство приречене на самознищення.
Оксана ГАВРИЛЮК

«ЛВ» №7-8 2018р.