Сосна – дерево Полісся

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сосна звичайна – pinus sylvestris L. – гадина, лутиця, смерека, сосна, сосна лісова, хвоя.
Рід Pinus (Сосна) ділять на два підроди: Pinus і Strobus. До підроду Pinus належать більше 5 секцій, основна з них – Eupitys Spax, до якої і належить сосна звичайна.

Сосна звичайна – до 20-40 м заввишки та до 1 м у діаметрі. Кора стовбура бура чи червонувато-сіра з поздовжніми глибокими тріщинами. Крона видовжена, конусоподібна, широка, у старому віці парасолько- подібна. Пагони сіро-бурі, голі. Бруньки яйцеподібні, 6-12 мм (максимально 20 мм) завдовжки, гоструваті, буро-коричневі, смолисті. Хвоя – 4-8 см у довжину, щільна, сизо-зелена, легко скручена, на пагонах тримається 2-3 роки. Шишки видовжені яйцеподібні, сидячі, сіро-коричневі, завдовжки 3-7 см, діаметром 3 см, матові. Апофіз легко випуклий, ромбічний, пупок світло-коричневий. Насінини продовгувато-яйцеподібні, 3-4 см завдовжки, з крилом, темно-бурі. Маса 1000 шт. – 4-9 г.
Дуже світлолюбива, швидкоросла, не вибаглива до родючості ґрунту, морозостійка. Коренева система стержнева і змішана. Росте на дюнах, скелях, болотах – на сухих ґрунтах. Поширена в Європі, Сибіру, в Україні, крім степу.
Науково охарактеризував та описав види роду Сосна, що росте на планеті Земля, науковець Василь Заячук.

Щодо походження української назви роду Сосна, то однозначної думки немає. Це пов’язано, ймовірно, з дуже древнім, можливо, дослов’янським його походженням. Одні виводять назву від давньослов’янського слова «sop», яке означає «сік», що пов’язане зі смолистістю дерева. Інші пов’язують назву зі словом «hasan», що означає «сірий», через колір кори дерева.
Сосни, з огляду на невибагливість до умов зростання, є досить цінним посівним та садивним матеріалом для лісорозведення та лісовідновлення.
Одна з перших згадок про їх культивування сягає ще сьомого століття нашої ери. Вже тоді вестготи, розширивши територію свого королівства захопленням Південної Європи, були занепокоєні знищенням лісів, тому законодавчо зобов’язали висаджувати у них сосни та дуби.
Сосну шанували нарівні з дубом у багатьох країнах. Її вважали символом життя північні народи, символом вірності присязі і принциповості в Китаї, вічності та довголіття в Японії, плодючості та безсмертя в Малій Азії. У Китаї та Індокитаї ці дерева вважають чарівними, такими що приносять щастя і відвертають біду. У древньому В’єтнамі їх наділяли магічною силою і за традицією висаджували біля палаців імператорів як символ довголіття та величі царюючої династії. Сосну використовували під час свят для різних обрядів. Слов’янські народи використовували її в обрядах під час весіль та для поховальних вогнищ. Її живицю додавали до складу курильних сумішей, які використовували в релігійних обрядах. Давні греки використовували її під час святкових танців, присвячених богу вина і виноробства Діонісу. Із її деревини вирізали скульптури богів. У Європі також здавна існувала легенда про світлі сухі соснові ліси, які називали борами.
Деревину сосен використовують люди у повсякденному житті в рази більше, ніж інші матеріали природного походження. У будь-якому сільському обійсті присутні будівлі, всі вироби широкого вжитку, інструмент, підручні матеріали, меблі і все інше наявне у господарстві виготовлено винятково з деревини сосни. Соснові бори є основними постачальниками на стіл для людей найцінніших ягід суниці, чорниці, малини, ожини, лохин, брусниці, багатьох видів грибів, безлічі лікарських рослин, чистого повітря зі складом кисню та фітонцидів. Це найкращі місця для відпочинку та прогулянок у будь-яку пору року.
Широко використовують деревину сосен у промисловому виробництві, в будівництві, суднобудуванні, вагонобудуванні, автомобілебудуванні, для виготовлення меблів, тари, упаковочних матеріалів, шпал, рудникових стійок і в багатьох інших цілях. З живиці виготовляють скипидар, каніфоль. Переробка відходів живиці і пнів дає дьоготь, деревне вугілля, а з хвої отримують вітамінне борошно й ефірну олію.
Живицю сосни додавали до складу бальзамічних сумішей у Давньому Єгипті, а її хвою – до складу примочок і компресів, що підтверджують письмові та археологічні джерела віком 5000 років (клинописні глиняні таблички древніх міст).
У глибинах піщаних ґрунтів на Поліссі є великі поклади бурштину – «смоляні сльози» хвойних дерев – прародичів сосни, що пролежали в морських пісках близько 10 млн років. Вироби з бурштину в наш час ціняться дорого. Відтак, охочих до легкої наживи більшає. Несанкціоноване добування бурштину наносить непоправну шкоду сосновим насадженям.
Складники сосни широко використовуються у наш час у науковій та народній медицині у всьому світі. З лікувальною метою застосовують бруньки сосни звичайної. Їх збирають ранньої весни, коли на них ще не почали розходитися верхівкові лусочки. Сировину сушать у теплих, добре провітрюваних приміщеннях, розстилаючи тонким шаром. Зберігають висушені бруньки в щільній паперовій тарі.
У бруньках знайдено летку олію, дубильні речовини, смолу, пініпікрин, фітонциди. В глиці виявлено дубильні речовини, каротин, летку олію, смоляні кислоти, фітонциди.
Препарати сосни звичайної використовують насамперед як відхаркувальні, потогінні, сечогінні та дезинфікуючі засоби. Скипидар використовують зовнішньо в мазях і лініментах як подразний і відволікальний засіб при невралгії, ревматизмі, міозиті. Іноді його використовують (обережно) для інгаляцій при затяжному бронхіті.
Використовують також сосновий дьоготь як дезинфікуючий та інсектицидний засіб, а також для лікування екзем, лишаїв, корости.
Відомий лікар Євген Товстуха у своїй книзі «Фітотерапія» рекомендує при лікуванні запальних процесів у верхніх дихальних шляхах як дезинфікуючий та сечогінний засіб дуже ефективний відвар соснових бруньок. Беруть 1 чайну ложку подрібненої сировини, заливають 1 склянкою води, кип’ятять на малому вогні 10 хвилин. П’ють по 50 мл 4 рази протягом доби.
В болгарській медицині бруньки сосни є випробуваним засобом при застудних захворюваннях, катарах верхніх дихальних шляхів, хронічних бронхітах, при подагрі, ревматизмі, нирковокам’яній хворобі, при шкіряних захворюваннях. При бронхітах – у вигляді цукрового сиропу чи медового (особливо в дитячій практиці). Застосовують також у вигляді відвару з молоком. Зовнішньо – при ревматизмі та шкіряних захворюваннях у вигляді ванн.
У китайській медицині смоли вживають внутрішньо як відхаркувальний, болевтамувальний і сечогінний засіб. Призначають при застуді. Крім цього, смола слугує основою для приготування мазі і пластирю, які застосовуються при деяких захворюваннях шкіри та нігтів.
В наш час стає популярним лікування пилком суцвіть сосни звичайної.
Мало хто знає, як цвіте сосна, і взагалі про те, що вона цвіте. Бджоли збирають пилок із суцвіть сосни і тим самим привертають увагу людей – це пора цвітіння дерева.
На соснах поруч розпускаються відразу два види квіток – чоловічі та жіночі. Сосновий пилок, застосування якого з лікувальною ціллю відоме вже століттями, є тільки на чоловічих квітках, що мають наукову назву – мікростробіли. Як правило, вони розташовуються по декілька штук (рідше – по одній) на кінчиках гілочок і нагадують світло-коричневі, іноді жовтуваті шишечки завдовжки до 15 мм. У цих мікростробілах дозрівають зерна пилку. Вони круглі, а з боків мають два повітряних мішечки, завдяки чому вітер та вода несуть їх на кілометри. Риба з задоволенням поїдає пилок на поверхні води.
Щоб зібрати пилок, треба стежити за періодом цвітіння сосни і за присутністю на них бджіл. Збирають пилок у суцвіттях у паперові пакети.
Термін збирання пилку – 2, максимум 5 днів. Час збирання пилку показує колір чоловічих стробіл, який повинен стати яскраво-жовтим. Суцвіття розкладають для просушки, витрушують із них пилок. Декілька разів просипають через дрібне сито – продукт повинен вийти чисто жовтий. Зберігати його необхідно у герметичних скляних банках.
У кожній порошинці є білин, жири, гліцин, органічні кислоти, пролін, рутин, треонін, вітаміни, флавоніди, екзими. Вітаміни А, В, Д3, С. Мікроелементи: калій, селен, марганець, залізо, цинк, кальцій, магній, мідь, фосфор, – усього близько 30 мінералів.
Китайська медицина лікує століттями пилком сосни: туберкульоз, запальні процеси шлунка, запори, дизбактеріоз, депресію, простатит, гіперлейкоцитоз, старіння організму, клімакс, імпотенцію, цукровий діабет, артрит, знижений гемоглобін, анемію, захворювання шкіри.
При лікуванні пилком для дорослих доза становить половину чайної ложки (або трохи менше) за півгодини до кожного прийому їжі. Запивати можна водою, чаєм або молоком. Курс лікування – один місяць, після чого роблять перерву.
Настоянка з пилку: заповнюють цією сировиною банку на 2/3, заливають до верху горілкою. Настоянку п’ють 1 раз на добу по 1 чайній ложці за 30 хвилин до їжі. Курс – не більше місяця.
Історичні матеріали засвідчують факти віковічного служіння соснових борів людству, але настали часи, коли людство по-справжньому повинне піклуватись про збереження соснових борів і зберегти їх для прийдешніх поколінь.
Валерій ПНЕВСЬКИЙ

«ЛВ» №5-6, 2018р.