Стежка Шацького лісу привела у нідерландське село

Це було ще спекотного літа. 24 липня я прогулювався своїми улюбленими стежками та дорогами лісового масиву. В кварталі 25 Поліського лісництва ДП «Шацьке УДЛГ», біля села Кропивники Шацького району, помітив дивний предмет. Проходячи повз молоду соснову посадку, звернув увагу не невисоке деревце, на якому висіла синя стрічка. Підійшов ближче і побачив залишки повітряної кулі та прикріплену до них листівку.

Це була листівка із Нідерландів, з нагоди 100-річчя села Мельдерсло. Звернення, до того, хто її знайде, було написане чотирма мовами. Відправники просили повернути листівку на вказану адресу і обов’язково просили зазначити, де її було знайдено.
Я відписав німецькою, відіслав листа і довго чекав на результат. Скажу чесно, навіть почав розчаровуватися та думав, що нічого з того не буде. Але цього року, 3 січня, лист-відповідь таки прийшов! Це був лист щирої вдячності із малюнками та фотографіями дітей.
У листі мені розповіли історію села Мельдерсло, 10-річчя якого відзначали з 9 по10 липня 2016 року. Мені надіслали навіть знімок населеного пункту з супутника. Як виявляється, у Мельдерсло проживає близько 2000 мешканців, там є церква, школа, і, що вразило, діє понад 20 гуртків: футбол, волейбол, музика… А ще мені написали, що в день свята діти випустили 200 повітряних кульок з іменними листівками. Впродовж місяця організатори дійства чекали на відповіді. Повернулися лише 4 листівки. Три з Німеччини і одна… з України. Дітям вручили премії, адже чия листівка залетить далі і повернеться, той і стане переможцем.
Перше місце отримав 3-річний хлопчик Зеп, оскільки його листівка залетіла найдалі – в Україну. На окремому аркуші я отримав фото усіх чотирьох переможців. Кожна дитина вказала, де знайшли її листівку.
На знак вдячності, хлопчик надіслав мені свої ще такі дитячі, несміливі, дещо кострубаті малюнки. Але слово «Liebe» на них говорить про таку кількість дитячої радості, що, мабуть, рука дорослого не насмілилася втрутитися, аби не сполохати крихітного щастя.
Ця історія і мені принесла справжню радість, бо ж завдяки такій справі хтось довідався про нашу Україну і вписав її в чергову сторінку своєї історії життя.
От і подумалося: треба бути уважнішими до всього, що тебе оточує. Може, придивившись, кожен із нас зможе принести комусь щиру радість у дім. Головне, треба не бути байдужими!
Станіслав КОЗАК
Волинська обл.

«ЛВ». №1-2. 2017р.