Унікальні та величні Карпати


Тут безліч таємниць і багато скарбів, які залишила природа і багатовікова історія. Урицькі скелі, яким більше 55 мільйонів років. Унікальне наскельне місто – фортеця Тустань і величезні первісні «фотографії», які залишили язичники. Реліктові ліси, унікальний клімат, цілющі джерела, величні водоспади. І це все – «Цікава Україна». Львівська область. Сколівщина.
Українські Карпати завжди прекрасні. Їх скелясті вершини і широкі пасовища-полонини приваблюють тисячі туристів. Але взимку Карпати особливо мальовничі. Західна Україна. Львівська область. Це те місце, де вони беруть свій початок. Але не тільки природа обдарувала цю місцевість. Історія залишила тут свій не менш важливий слід. Дістатися сюди можна, наприклад, зі Львова. Чудове європейське місто з багатою історією, красивою архітектурою і неймовірно привітними мешканцями. Саме взимку Львів стає чарівним місцем, де всюди відчувається святкова атмосфера. Найромантичніше місто України заслуговує особливої уваги. Так що, буде привід сюди повернутися, а зараз помандруємо далі. Всього 106 кілометрів. І тут, у Сколівському районі, багато унікальних заповідних куточків природи. Найбільший і найвідоміший – Національний природний парк «Сколівські Бескиди». Як розповів нам заступник директора ППП «Сколівські Бескиди» Василь Приндак, територія заповідника чимала.
– По перше, це дуже велика територія – більше 35 тисяч гектарів. Більше території парку – ліси. Він доступний для туристів, бо гори не високі і туристам легко по них ходити. У нас є мережа еколого-пізнавальних стежок, чимало автомобільних маршрутів. В поєднанні із культурою і місцевим колоритом. Це якраз і створює туристичний потенціал регіону.
Недалеко від районного центру Сколе, в селі Урич, знаходиться унікальний і живописний куточок – Урицькі скелі – природна атракція. Вони утворилися 55 мільйонів років тому і, цілком ймовірно, що є залишками древнього мулу, який покривав дно світового океану Тетіс. Дивні, страхітливі скелі здавна приваблювали людей. Ще за тисячу років до народження Христа в них було обладнано язичницьке капище. З цим же періодом пов’язують виникнення гігантського наскального образу грізного язичницького Божества. До речі, у місцях розселення індіанців майя знайдені аналогічні первісні «фотографії», вибиті на камені. І не дивно, що саме на цих скелях з’явилася могутня неприступна фортеця, щоправда, через дуже багато років. У IX столітті тут був важливий оборонний і митний пункт. У цих лісах і горах вирувало життя. Племена білих хорватів побудували могутній дерев’яний замок. Ці слов’янські народи, що жили тут, у горах, охороняли території і західні кордони Київської Русі.
Територія національного парку «Сколівські Бескиди» дуже велика і прогулюватись взимку, та ще без знавців цієї місцевості, тут не радять. Із розповіді працівників національного парку ми дізналися, що тут є дуже багато тварин, які занесені до Червоної книги.
– Їх більше 40 видів. Є багато цікавих. Наприклад, один з найбільших – зубр, ведмідь, рись. Також є багато рослин, занесених до Червоної книги України. Це – природне багатство, воно є унікальним. Щоб його відчути, тут треба побувати і все побачити, бо про нього не розкажеш, – зауважив Василь Приндак.
Унікальний цей природний парк ще й тим, що тут живуть і розмножуються зубри. Цей вид диких биків вважається зникаючим. Їхня популяція стрімко зменшується. Але тут умови для життя в них ідеальні. Вони дуже добре розмножуються. На сьогоднішній день на території парку є вже 28 особин. Але головне для лісівників – охорона та збереження цього унікального виду. Якщо виникне бажання побачити цих рідкісних тварин, треба під’їхати до місця, де їх підгодовують лісівники. Біля годівниць можна зустріти багато інших лісових мешканців, наприклад, козулю європейську.
Прогулянки зимовими Карпатами практично неможливі без саней, запряжених парою коней. Проїхатися з вітерцем засніженими стежками – мрія багатьох туристів. Саме кіньми можна дістатися і до цього мальовничого місця. Гірський водоспад на річці Кам’янка. Крізь лід пробиваються потужні струмені води, які падають із семиметрової висоти. Взимку це особливе видовище. Водоспад сам по собі невеликий. Але він цікавий тим, що це річка Кам’янка, там великі кам’яні брили і коли дуже багато води, то вона гуде. Вода попадає під каміння і утворюється незвичний таємничий звук . Водоспад дуже доступний, до нього легко доїхати. Біля водоспаду є рекреаційний майданчик, і саме звідси розпочинаються усі еколого-пізнавальні стежки.
Стародавнє містечко – Сколе – розташоване на півдні Львівської області. Воно розміщене в мальовничій долині, на березі річки Опір, майже в центрі гірського масиву «Сколівські Бескиди». Про його назву існує багато легенд. Одна з них переповідає про те, що тут у 1050 році від руки брата Святополка загинув князь Святослав, син Володимира Великого. Вбили його разом із дружиною і військом. Розлючений братовбивця Святополк кричав: «Сколіть їх усіх». Звідси і пішло – «Сколе». Ця версія найпоширеніша і має кілька літературних варіантів. Більше того, поряд зі Сколе є урочище Святослав. Тут знаходиться курган – могила князя Святослава. Затишне колоритне містечко має багатовікову цікаву історію. За архітектурною різноманітністю Сколе не поступається європейським містам. Воно розташоване в історико-етнографічному регіоні Бойківщини. А тих, хто тут мешкає, називають бойками. Про те, хто був далекими предками сучасних бойків, учені й досі сперечаються. Хто ж вони: нащадки сербів, які пішли на захід, чи давнього слов’янського племені білих хорватів? А, може, їх предками були кельти з племені бойїв?
Взимку ці місця виглядають особливо красиво. Тут можна покататися на лижах, санях, послухати місцевих музикантів. Та й узагалі тут можна знайти для себе заняття в будь-яку пору року. Привітні люди і розвинена інфраструктура. Приїзд у цей край надовго запам’ятається його надзвичайною красою та атмосферою. І найголовніше: взимку в Карпатах завжди слід пам’ятати про місцеві традиції. А Різдво на Західній Україні – особливе, довгоочікуване свято.
– Дуже багато місцевих звичаїв передаються від батьків – дітям. І так вони йдуть від покоління до покоління. Звичайно, багато цих звичаїв перейшли ще з язичництва, – розповідає Василь Приндак.
Святвечір – це особливе таїнство. У цей день ніхто за стіл не сідає і не їсть, поки на небі не з’явиться перша зірка. Весь день господиня готується до святкової вечері. Адже на стіл треба подати аж дванадцять пісних страв. Але вечеряти відразу ніхто не сідає. Головне – не забути про всі традиції.
– Всі ці свята на Бойківщині супроводжуються колядкою. Коли закінчувалася вечеря, найменша дитина в сім’ї зав’язувала ложки, які ховали в солому під стіл. А тоді сім’я ішла колядувати до сусідів.
Починали Святвечір, звичайно ж, із головної страви – куті.
– Дорогі гості, розділіть із нами радість народження Христа. Завітайте до нашого бойківського краю, ми завжди будемо раді бачити вас, а в цей святий вечір – особливо!
Ірина ПУГАЧ
Фото автора
ЛВ №11-12 2017