«ЛВ». Фінсько-українські контрасти, або, що у них ніколи не буде так, як у нас


6 грудня Фінляндія святкувала 100-ліття Незалежності. Очевидно, що з розмахом. Фінським. Коли волинська делегація перебувала з робочою поїздкою у цій країні – 12-17 листопада – фіни саме готувалися до свята. Це відчувалося в усьому: в розмовах, виготовленні листівок та буклетів, підготовці шоу, у Хельсінкі (столиця Фінляндії) організації заходів, чіткому розподілу кожному місця і призначення. Це зрозуміло: 100 років самостійності, за яку боролися. Тим більше, 100 років безперервного і результативного руху тільки уперед.
Історії наших країн схожі. З одного боку Фінляндії – Швеція з її королівськими замашками, з іншого – Росія зі своїми вічними імперськими планами. Кордони доводилося постійно відстоювати.
Такий історичний факт: у 1939 році, після того, як Фінляндія стала розривати торгові і військові угоди з СРСР, радянські війська вдерлися до Фінляндії. Розпочалася радянсько-фінська війна, що увійшла в історію під назвою «зимової». По-суті, вона була нерівною. Правда, Червона Армія на початку війни воювала неефективно і зазнала набагато більших втрат, ніж Фінляндія. Знаменита фінська оборонна лінія Маннергейма деякий час стримувала наступи Червоної Армії, але в січні 1940 р. її було прорвано. Посприяли цьому сувора фінська зима, колосальна міць радянської артилерії та не в останню чергу – величезні людські ресурси СРСР, які там ніколи не цінувалися. Та фінський народ проявив нечуваний героїзм і здатність до самопожертви. 12 березня 1940 р. в Москві був підписаний мирний договір. Фінляндія поступилася СРСР частиною території. При цьому, на відміну від інших жертв радянської агресії, залишилась суверенною державою.
Та не поспішайте запитувати фінів про те, як вони ставляться до росіян і тим більше – війни на Сході нашої країни. У відповідь прозвучить щось на зразок: у вас важкі часи, ми вас підтримуємо, вам треба єднатися, щоб вистояти. Як ми колись. Бо якби фінам сказали, що заради кращого майбутнього необхідно півроку їсти одну картоплю, а все інше віддавати на благо держави, вони б це зробили. Всі! Без єдиного винятку…
Фіни дуже пишаються тим, що свого Президента можуть зустріти у центральному парку в Хельсінкі – там він часто гуляє з собакою. Пишаються, що мають можливість сплачувати податки і кредити на житло, машини і при цьому повноцінно жити. Безмежно люблять свої ліси, озера і приваблюють до себе туриста. Різними способами: промоцією своїх міст та сіл, у що вкладають величезні гроші, популяризацією еко-туризму, який серед європейців зараз і так мега-популярний, та створенням комфорту. Всюди і в усьому.
Звісно, найбільше уваги фіни, як і всі, приділяють тому, що люблять. А люблять фіни ліс.
Фінляндія – найлісистіша країна Європи. Ліси покривають три чверті території країни – 23 мільйони га площі вкриті лісами.

Ліс тут не лише виконує свої основні екологічні та економічні функції. Ліс тут формує ментальність фінів, яку вони легко і невимушено передають кожному, хто побуває на їхній території.
Лісами у Фінляндії володіють сім’ї. Вони ж ними й розпоряджаються. Передають у спадок від покоління до покоління як найбільшу реліквію.
Власниками лісів у Фінляндії є ті, кому переважно від 50 років і більше. Самі фіни кажуть, що то для них не вік. Підтвердженням цьому є вже той факт, що поважного фіна можна зустріти біля ігрових автоматів, у ресторанах, де спеціально для них організовані заходи. Середній вік у Фінляндії – 80 років.
Придбати ліс тут взагалі не проблема. Навіть якщо ви з України. Для зручності всіх охочих стати власником лісової ділянки створено спеціальний сайт. Там – найрізноманітніші пропозиції з детальним описом ділянки і насаджень.
У вільному продажі ви не знайдете лише тих лісів, які межують із кордоном. Така стратегічна політика держави напрацьована в тому числі у результаті багаторічної боротьби Фінляндії за свої території і незалежність.
Вартість лісової ділянки коливається в межах від 10 до 100 тис. євро, залежно від географічного розміщення, цільового призначення, віку та повноти лісу.
Якщо ж придбали ліс, маєте належно господарювати. За умови, що у своєму лісі ви не плануєте вести будівництво, сплати у державу будуть незначні. Фактично всі необхідні платежі і податки відбуваються одразу при купівлі. А потім держава… просто не заважає. При цьому ще й повертатиме кошти на основні лісогосподарські заходи, тобто заліснення і догляди.   
Якщо ж вам захочеться у своєму лісі збудувати дім чи принаймні створити зону рекреації, тоді доведеться змінити цільове призначення лісової ділянки і за це теж доведеться додатково заплатити.
Варто зазначити, що у 70-х роках кількість та категорія власників лісових територій у Фінляндії суттєво відрізнялася від нинішньої. Це були переважно фермери, які здійснювали господарську діяльність. Тепер це частіше люди, які проживають у містах. Масова урбанізація створює умови, при яких людина все більше прагне спілкування з природою.
Вести лісогосподарську діяльність і бути власником лісів у Фінляндії значно легше, ніж займатися сільським господарством.
Основні лісоутворюючі породи у фінському лісі – сосна, ялина і береза. Вони наповнюють 97% усіх лісів.
Послуги із заготівлі лісу, як і проведення рубок догляду, у Фінляндії надають приватники. Зважаючи на те, що 60% лісів у цій країні розподілені між різними користувачами, то такі роботи проводять безпосередньо самі власники лісів або ж  компанії, які надають такі послуги.
Звісно, все автоматизовано. Машина, яка проводить рубки, в підсумку видає детальний звіт про об’єми та якість деревини.
Надавачі послуг із заготівлі також забезпечують доставку деревини на верхній склад, тобто – до твердого покриття у лісових масивах. Рух деревини безпосередньо до переробника відбувається без додаткового обліку чи контролю – документами служить звіт, який видала машина в результаті проведення робіт.
У Фінляндії не впроваджено електронного обліку деревини – там люди ментально не розуміють, навіщо стільки контролю, адже вони всі живуть у любові до лісу і намагаються лише примножити це природне багатство і, відповідно, заробити на його продажу (до речі, навіть на рівні Міністерства сільського та лісового господарства наголошують на першій – саме економічній функції фінського лісу).
Щодо самовільних рубок, то така проблема фінським лісівникам майже незрозуміла. Запевняють: якщо й відбувається щось подібне, то в дуже малих масштабах. Самовільно взяти з лісу деревину місцеві фіни можуть хіба для власних потреб. Адже у Фінляндії взагалі неможливо реалізувати крадений ліс – це передбачено на державному рівні.
Дуже рідко, але все ж бувають випадки, зізнаються фіни, що активісти-природозахисники блокують роботу лісівників.
Місцеві зізнаються, що  зазвичай конфлікти вирішуються швидко, бо до лісівників у Фінляндії ставляться з довірою і добре розуміють, що вирубка лісу така ж природна потреба, як і його створення. Бо якщо вже людина навчилася садити ліс штучно, то й повинна дбати про його вчасне забирання при достиганні.
Тим більше, що необхідність у деревині у Фінляндії досить висока – окрім різних деревообробних та  меблевих компаній, там працює чимало целюлозних заводів.
Тож якщо ти живеш в українських реаліях, безумовно, перебування у Фінляндії вразить кількома кон­трастами. Перше – багатством і водночас відсутністю розкоші у побуті. Ні, звісно, фіни теж не обмежують себе у задоволенні! Наприклад, таксі у них зовсім не скромні – це частіше мерседеси останньої моделі і року випуску. Але їздять у них знову ж таки… усі.
Фіни не бояться старості. Вони її чекають. Середньостатистичний фінський пенсіонер може дозволити собі постійні подорожі та відпочинок. І, звісно, регулярні візити на СПА-процедури та сауни. А сауни у Фінляндії всюди. Це незмінний атрибут будь-якої зустрічі. «У Фінляндії є 5 з половиню мільйонів саун, як і фінів», – жартують європейці. І в цьому жарті немає навіть частинки жарту.
На завершення про те, у чому Фінляндія ніколи не зможе дотягнутися до нас, українців.
Перш за все, у ритмі життя. Їхня розміреність і виваженість не завжди прийнятна для нашого українського темперамементу. Все у фінів сплановано на півроку уперед, до дрібниць і малими порціями. Щоб не дай Боже, не перевтомитися. «Я протягом тижня маю зробити близько 40 дзвінків і надати стільки ж консультацій», – ділиться робочими обов’язками працівник аналогічної з управлінням лісового господарства структури, акцентуючи, що це його своєрідний… подвиг.
Фіни не розуміють, навіщо стільки додаткових ресурсів та сил вкладати в охорону лісу. І геть уже загадка для фінського мозку – що з тим краденим лісом робити? Адже у них його не візьме в переробку жоден завод. І взагалі не варто пояснювати фінам, що таке нелегальна пилорама. Усе одно не зрозуміють. Як і ніколи не знатимуть, що таке потрачений вихідний на стеження за лісопорушником і насолода від чесно виконаного обов’язку, коли врешті вдається покарати того, хто не хоче заробляти, як усі законослухняні громадяни…
І вже точно фінам ніколи не буде знайомим відчуття радості за збудований власними руками рекреаційний пункт, встановлений мангал, який після святкового візиту залишився стояти на своєму місці цілим і неушкодженим! А поруч немає жодного папірця, не те що пластикової пляшки. Бо те, що для фінів буденна реальність, для українських лісівників поки – рідкісна подія, яка прирівнюється до свята.
Світлана ДУМСЬКА
Фото автора
Цікаві факти для
роздумів, записані
з розповідей фінів

Екологічні громадські організацій у Фінляндії, які «постійно проти», мають окрему назву – екотерористи. До речі, така назва вживається на офіційному рівні. Фіни чудово розуміють, що саме лісівникам найкраще відомо  про те, що, коли і як потрібно робити у лісі.
***
Летюча білка, яка у Фінляндії охороняється законом, є… серйозною проблемою для власників лісів. Річ у тім, що за умови її проживання в лісі, жодних господарських заходів вести не можна. Тож фінські екотерористи можуть запросто спеціально завозити на територію летючу білку, якщо не бажають, скажімо, аби там будувалася лісова дорога, вирубувався ліс чи просто – задля привернення уваги до своєї діяльності.
***
Фінські медіа – джерело, якому там дуже довіряють. Тож вони мають значний вплив на всі сфери життя. Причина проста, кажуть фіни, їхні медіаресурси не дозволяють собі розповсюдження неперевіреної інформації і ніколи не опублікують факти, які подаються односторонньо. Якщо ж видання хоч раз заплямувало свою репутацію, воно назавжди перетворюється у бульварну пресу. Відновити довіру фінів, якщо тебе раз упіймали на брехні, практично неможливо.
ЛВ №11-12 2017р.