«Коли важко, я йду до квітів…»

SAM_1802

У кожного в житті своє покликання. Головне – відшукати цю стежку, прислухатися до голосу серця. Як-от зробив Святослав Приходай із с. Дубище Рожищенського р-ну. І почувається щасливим, бо займається справою, яка не просто приносить дохід, а й душевний спокій та моральне задоволення. Але про все – по черзі.

«Мене з дитинства вабило птахівництво, – розповідає Святослав Володимирович. – Тому після закінчення школи вступив до Рожищенського зооветеринарного технікуму на спеціальність «зоотехнік». Працював у колгоспі імені Ватутіна, після армії влаштувався на роботу на птахофабрику у Носочевичах, де трудився 20 років. Але коли почався розпад господарств, вирішив сам зайнятися  птахівництвом».

Спочатку чоловік став розводити курей. Але завжди відчував потяг до всього незвичайного, не такого, як у всіх. Тому захопився цесарками, індиками, гусками, качками. Старався шукати особливі види. Потім стали вабити декоративні кури-мініатюрки, відтак придбав на господарство багато видів, серед яких – бентамки, пухові, голландські білохохлі, кучеряві, падуан золотистий, сібрайт сріблястий і золотистий. Тримав і багато качок: зупинився на руанівській породі, бо вони більші за білоруських, швидше ростуть. Захопився гусами, завів павича, фазанів. Стали запрошувати на виставки. А це – неабияка можливість продемонструвати свої породи, реалізувати надлишок і придбати якісь інші. Кликали навіть у Польщу. Але не зміг поїхати через відсутність закордонного паспорта. Проте вітчизняні виставки відвідує до цього часу. От, наприклад, кілька років тому була в Луцьку. Зайняв там призове місце у номінації «Породи у підсобному господарстві» й отримав винагороду – мікрохвильову піч. Їздить на виставки також у Тернопіль, Львів, Рівне, Ковель.

– Тепер мені й не треба на ринок молодняк птиці вивозити: за стільки років зробив собі рекламу, тож додому приїжджають і забирають, – сміється Святослав Володимирович.

Але нині обмежився кількістю порід, бо теперішні ціни на зерно, корми не дозволяють заводити багато птиці. Наприклад, серед курей залишилися породи брама і орловські ситцеві. Окрім того, ще й тримає корівку, теличку, поросяток, кроликів (понад 80) і нутрій. До речі, зазначає чоловік, м’ясо нутрії смачніше, ніж кроля, а сама тваринка більш витриваліша і не потребує щеплень.

Як досвідченого птахівника Святослава Приходая запрошують на семінари «Зимової агрошколи» у Рожищенський районний центр зайнятості, де він ділиться набутими знаннями, дає поради. Потім ще й телефонують.

Розповів Святослав Володимирович про ще одне своє захоплення, яке дарує справжню насолоду – розведення квітів. П’ятий рік уже віддає цьому заняттю частинку серця.

– З весни займаюся дрібноцибулинними, після цього йдуть іриси (маю великий асортимент різних сортів, переважно закордонних, таких, яких у нас дуже мало), лілейники, лілії (їх теж у мене ну дуже багато різних), зараз цвітуть кани (як-от, президент, капітошка, кримські зорі та інші), георгіни (кактусна, лотосна, бордюрна, гігант карликовий тощо), гладіолуси, згодом розпочнуть цвітіння хризантеми. У мене квіти – до самих морозів, – захоплено ділиться співрозмовник. – От, знаєте, коли мені на серці важко, якісь проблеми – іду до квітів. Постою між ними, помилуюся різнобарв’ям – і, повірте, на серці стає легше, весь негатив минає. І я далі працюю.

Тепер Святослава Володимировича у Рожищі на місцевому ринку впізнають уже не тільки за птицею, а й за рідкісними сортами квітів. Тому покупців вистачає. Каже по секрету, що дохід від продажу квітів вищий, аніж від птахівництва. Важко самому, тож допомагають доньки. Двох має, ще й сина – всі дорослі, у кожного – своя сім’я. Тішиться п’ятьма внуками, старається і їм прищепити любов до усього живого.

Але ж не секрет: аби квіти радували око, потрібно докладати максимум зусиль. Проґавиш момент – і вся робота піде нанівець: пропаде квітка чи то від посухи, чи від якоїсь хвороби.

– От дивлюся, що вже рослина починає жовкнути, значить, думаю, не вистачає поживки. Розведу компост і піділлю. Бачу: вже краще пішло. Та й із роками досвід приходить. От уже можу сказати з упевненістю, що кани, наприклад, люблять вологу, – ділиться Святослав Приходай. – Бо скільки літератури не читай, все одно треба на практиці перевіряти.

Має і друзів, які займаються птахівництвом, особливо багато серед тих, хто любить квітникарство:

– Ми і порадами ділимося, і досвідом, і обмінюємося сортами.

Нині Святослав Володимирович уже сам може давати поради початківцям. От, зокрема, як правильно підготувати кани до зимівлі:

  1. Викопати до приморозків, зрізати верх, кореневище із землею вставити в пакет та поставити в сухий теплий льох.
  2. Навесні винести з льоху (в кінці березня), проростити і висаджувати. Тоді квітує до місяця часу.

Ще кани дуже люблять підживку і вологу. Тому в кожну луночку перед посадкою чоловік радить покласти по краях компост.

В лілії після цвітіння зрізається верхівка, а стебло залишається, бо воно вбирає тепло.

Георгіна теж, як і канна, на зиму викопується, але просушується, обробляється від шкідників (бульба промивається розчином марганцівки), висушується і ставиться у підвал на зимівлю в старих картонних ящиках, пересипаних тирсою. Навесні Святослав Володимирович не спішить висаджувати. Спочатку виносить бульби на сонечко, зволожує. Далі розділяє, бо якщо садити великим кущем, стебла квітки стають тонкими, падають і втрачають декорацію.

– Якщо в квітку не вкладати душу, ну і підживку, нічого не буде, – резюмує посміхаючись чоловік.

Дивлячись на квіткові плантації Святослава Приходая, ту красу, яку він творить навколо себе, розумієш: саме такі люди повільно, але змінюють світ на краще.

Марія КРИЖАНІВСЬКА
«ЛВ» № 7-8 (46-47) 2015р.