Граф Володимир Дідушицький і… мисливство


Захоплення Володимира Діду­шицького мисливством проявлялось у його участі в багатьох товариствах, діяльність яких була пов’язана зі збереженням та примноженням фауни Галичини.
Він стає головним засновником Галицького мисливського товариства, яке розпочало свою діяльність у Львові в 1876 році. Збереглося звернення ініціативної групи до Галицького намісництва щодо реєстрації статуту Галицького мисливського товариства (1876 р.)
10 січня 1878 р. вийшов перший номер місячника «Łowiec», який нараховував 16 стор. формату трохи більшого за А4. Майже всі статті у першому номері були написані головним редактором Йозефом Лозинським, який працював бібліотекарем у Дідушицького.
Як член Галицького мисливського товариства Володимир Діду­шицький поспілкувався на мисливську тематику з великим поціновувачем полювання – цісарем Австро-Угорщини Францом Йосипом, коли той у 1880 році перебував у Львові. З 1880 року Дідушицький обіймає посаду голови товариства та його протектора, його заступником був Станіслав Клучицький. Почесним членом товариства Дідушицький залишився до своєї смерті в 1899 р.
Звернення до Галицького намісництва щодо реєстрації статуту Галицького мисливського товариства (1876 р.) за підписами: графа Володимира Дідушицького, графа Кароля Мєра, доктора Вла­дислава Рігера, графа Едварда Кса­­вери Фредра, графа Юліуша Бєль­ського, Еразма Волянського, Ро­мана Шимановського, Зенона Сло­­нець­кого, графа Генрика Вод­зіцького, доктора Євгеніуша Яно­та, доктора Фердинанта Кратера, Освальда Бартманського, Ед­вар­да Міцевського, графа Аге­нора Голуховського, Гіполіта Ло­н­­­­­цинського, Станіслава Мат­ков­­­­ського, Владислава Туста­нов­­ського, князя Владислава Са­пє­ги, графа Романа Потоцького, графа Артура Потоцького, Ста­ніс­лава Полановського, Мацєя Зе­­­нона Серватовського, графа Та­­деуша Дідушицького, То­ма­ша Го­­родиського, графа Яна Шеп­­тиць­ко­го, графа Мечис­лава Рея, Миколи Рея, графа Яна Тар­нов­ського, Йозефа Тиш­ков­ського, Еміля Торосєвича, Яна Чай­ков­ського, Корнеля Креши­новича, Ед­варда Вейсманна, графа Стефана За­­мой­ського, барона Северина Бру­­ніць­кого, графа Юсти­на Ко­зєброд­зкого, Гіполіта Бохдана, Юліуша Тустанов­ського, док­тора Адама Хенсела, Владислава Зонтака, доктора Емануїла Роїн­ського, доктора Міхала Гноїн­ського, Йо­зефа Гі­зовського.
За видатні заслуги у справі охорони тварин від жорстокого поводження його обирають почесним членом Краківського товариства охорони тварин. Також за сприяння графа Володимира Дідушицького було організоване Крайове рибальське товариство з офісом у Кракові, перше засідання якого відбулось 23 серпня 1879 року. Основною метою товариства був розвиток і охорона рибальства у Галичині. Товариство зариблювало мальком ріки Дністер, Віслу, Буг, Сян. Відомо, що шанувальник полювання – Дідушицький – був членом не лише громадських організацій, які опікувалися мисливством та рибальством Галичини, але й брав участь у товариствах із метою полювання. Зокрема, він був членом Небилівського мисливського товариства, яке провадило свою діяльність на території гмін Перегінська, Велдіжа, Долини, Рожнятова, Дуби.
Історичні джерела свідчать, що Дідушицький брав активну участь в діяльності Галицького мисливського товариства. Так, на загальних зборах товариства 14 жовтня 1882 року розглядалось питання про допомогу Львівській лісовій школі. Він зі своєї колекції позичав для практичних занять учням зброю, якої у школи не було.
Володимир Дідушицький також брав активну участь у публічному управлінні мисливством Галичини. Так, на засіданні Галицького мисливського товариства 4 липня 1880 року відбувалася дискусія щодо можливості встановлення добування лисиці круглорічно, Дідушицький вказував на недоцільність цього рішення, так як в Галичині у мисливців існує звичаєве право, за яким мисливці влітку лисицю не стріляють, бо у неї погане хутро. У 1878 році він виступив проти неналежної організації торгівлі дичиною, що спричиняє збільшення випадків браконьєрства. Будучи депутатом (послом) Галицького сейму, він лобіював галузь мисливського господарства. Зокрема, на засіданні Галицького сейму 9 липня 1887 року він підняв питання щодо мінімальної площі мисливського ревіру, професійності мисливських охоронців, ведення вольєрних господарств, питання оплати за оренду права полювання.
Володимир Дідушицький на власних землях організував мисливські господарства, в яких організовував полювання для своїх товаришів. Зокрема, з 27 січня по 2 лютого у своїх угіддях у Поторицях він організував полювання, в якому брало участь 25 мисливців. В. Дідушицький особисто керував полюванням. У Потужинському господарстві з 8 по 18 лютого відбувалися полювання, в яких взяло участь 15 мисливців. За цей період добуто 23 кабани, 24 козулі, 3 вовки, 9 лисиць та одного орла.
За спогадами самого Діду­шиць­кого, він змалку захоплювався природою, що проявилось у збиранні гербаріїв. Лише після переїзду на постійне проживання до сільської місцевості в ньому пробудився мисливський азарт. Чільне місце у музейній колекції Дідушицького займали мисливські види тварин, які у великій кількості дарували мисливці. Серед тварин він найбільше любив збирати колекцію пернатих. Серед мисливської пернатої дичини найбільшу групу становили глухарі, зокрема подаровані: Ернестом Шауером (добутий у Дорі на горі Синячка 26 червня 1856 року); князем Яном Павлом Сапєгою (добутий 4 липня 1889 року у Вигоді Долинського повіту); графом Станіславом Голуховським (добутий у 1870 році); Францішеком Хессом, (добутий 5 травня 1871 року); графом Потоцьким (добутий 17 квітня 1876 року на Волині); Фердинандом Кратером (добутий у ревірі Зелениця Надвірнянського повіту). Серед мисливських видів пернатих були представлені дрохви – подарунки від графа Казимира Дідушицькоко (добу­ті 20 травня 1852 року у селі Ярчівці Золочівського повіту); гра­фа Вацлава Дідушицького (до­буті 4 червня 1864 року у Бережан­сь­кому повіті та у селі Куровичі Пе­ремишлянського повіту 14.02.1891 року); Юлії Півчинської (добуті у селі Лісова Слобідка Ко­ломийського повіту 15 грудня 1869 року).
Олег ПРОЦІВ
(Закінчення у наступному номері «ЛВ»)
«ЛВ» №9-10. 2017