Загадка чорного лелеки

3003_b-cap-cerny

Березень знаменний поверненням птахів. У кінці березня – на початку квітня із зимівлі повертаються й такі рідкісні птахи, як чорні лелеки. Першим прилітає переважно самець. Через кілька днів після прильоту майбутній тато приступає до облаштування гнізда. Гніздо будує із грубих сухих гілок, які скріплює глиною і дерном та вистеляє всередині мохом і сухою травою. Самка також допомагає у будівництві пташиної оселі. Один із птахів приносить будівельний матеріал, другий – укладає його. Самець і самка забарвлені однаково, а різниця в розмірах (самець дещо більший) на око майже непомітна.

Ось він – планерує. Під час польоту витягує шию і ноги. Крилами махає повільно, граційно. А ходить повільно. Груди, черево, частина пер споду крил і підхвістя – білого кольору. Дзьоб, ноги, горло, гола шкіра довкола очей і вуздечка – яскраво червоні. Красень…

Молодий птах, на відміну від дорослого, має темно-буре оперення верху тіла без металічного полиску. Гола шкіра довкола очей, вуздечка, дзьоб і ноги – оливково-бурі.

Дорослим чорний лелека стає у трирічному віці. Саме у цей час виводить потомство. А живе птах досить мало – в середньому 6-8 років. Хоча відомі випадки, що у природних умовах деякі птахи мали вік по 15 і 18 років. У неволі зареєстровано випадок, коли птах прожив аж 30 років.

На відміну від білого лелеки, чорний – має голос. Промовляє тихенько – «че-лі» або «чи-лін».

У гніздовий період чорний лелека тримається парами. Але завжди є невелика частина популяції, яка не бере участі в розмноженні, і трапляється невеликими зграйками. Зазвичай це молоді нестатевозрілі птахи або особини, які з різних причин не приступили до гніздування.

Відлітають лелеки невеликими зграями, нерідко – разом із білим. У світі налічується близько 20 тис. гніздових пар чорного лелеки. В Україні гніздяться понад тисячу пар, з яких майже 200 – у Карпатах, і до 800 – на Поліссі. У Білорусі чисельність виду оцінюють у 950-1300 гніздових пар.

В Україні чорний лелека трапляється переважно у Східних Карпатах і прилеглих рівнинах у межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, а також у межах Львівської, Волинської, Рівненської, Хмельницької, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської. Окремі випадки гніздування виду відомі у Тернопільській, Вінницькій та Полтавській областях. У Білорусі птах поширений на всій території, проте частіше трапляється на Поліссі.

Найкраще середовище для чорного лелеки – ліс. Гнізда його можна побачити у старих лісових масивах або на деревах поруч із болотами, річками, озерами чи луками. Найбільше полюбляє листяні ліси, заплави. Хоча чорний лелека – дуже обережний птах, останнім часом цього неймовірного птаха можна побачити навіть неподалік осель людини.

Лелека чорний живиться переважно тваринною їжею. Його харчі – риба завдовжки навіть до 25 см, жаби, тритони, різноманітні водяні комахи, рідше –плазуни і раки. Іноді споживає водяні рослини. Аби прогодуватися, птахи літають нерідко на відстань понад 5 км від гнізда. Відомі випадки, коли їм доводилося літати і за 10 км. Але зазвичай птахи намагаються збудувати гніздо якомога ближче до основної кормової території.

Як і більшість лелекоподібних, чорний лелека – моногамний вид, гніздиться окремими парами. Відстань від гнізда до гнізда у лелек досить велика – не менше кількох кілометрів. Але якщо кормова база неподалік досить хороша, то щільність гніздування може значно зростати. В 1999 р. у Володар-Волинському районі Житомирської області зафіксували випадок гніздування трьох пар чорного лелеки в одному кварталі лісництва. Гнізда були у вершинах своєрідного уявного трикутника зі сторонами 300-350 м, 500 м і 600-650 м. У Столинському районі Білорусі також відомий випадок успішного гніздування двох пар чорного лелеки на відстані 300 м одна від одної.

Чорні лелеки не будують нове гніздо щоразу, коли прилітають із теплих країв. Одне гніздо може служити впродовж багатьох років. На Волині, у Турійському районі, відомі два гнізда, які лелеки використовують понад 30 років, хоча в середньому гніздо служить близько 10 літ.

Ця хатинка передусім служить прихистком для малечі. У віці 50 днів лелечата вже повністю оперені, але ще не покидають гнізда. У цей час вони важать більше, ніж дорослі птахи, але потім втрачають вагу, бо батьки рідше їх годують. Молоді лелеки покидають гніздо у віці 64-65 днів, переважно – у другій половині липня. Ще близько двох тижнів потому батьки підгодовують їх і ночувати родина повертається у своє гніздо.

На початку серпня сім’ї починають пересуватися на Південь, відліт може затягуватися до глибокої осені. Але гавесні вони знову повертаються на рідну землю.

Чому зникають лелеки?

Лелека веде потаємний спосіб життя й уникає шуму, він дуже чутливий до візитів на гніздову територію. Нерідкими є випадки, коли птахи залишають кладки внаслідок проведення поблизу лісогосподарських робіт (у гніздовий період). На жаль, погане знання біології цього птаха часто призводить до того, що під час рубання, навіть у позагніздовий сезон, у кращому випадку залишають тільки дерево з гніздом, а ліс довкола вирубують. Зрозуміло, що птах таке гніздо полишає. Досить часто під час рубок гніздо лелеки опиняється на краю вирубки. Це також переважно призводить до полишення гнізда птахами. Окрім лісогосподарських робіт, лелеку можуть злякати збирачі грибів, ягід, бортники та й просто відпочивальники, які проявляють надмірний інтерес до гнізда. Зменшення кількості чорних лелек може спричинити і нестача харчів. Осушувальні меліоративні роботи призвели до значного зменшення місць, придатних для живлення птахів.

Ще один фактор – це проблема нестачі дерев, на яких лелека може влаштовувати гнізда. Інтенсивні лісогосподарські роботи призвели до значного омолодження лісів, гніздо лелеки – велика масивна конструкція, яку може витримати тільки потужне старе дерево.

Як вберегти птаха?

Сукупність усіх цих факторів, якщо не вживати відповідних запобіжних заходів, може спричинити значне скорочення чисельності чорного лелеки. Як в Україні, так і в Білорусі, цей птах належить до видів, які найсуворіше охороняються законодавчими актами. Він входить до переліку видів тварин Бернської конвенції, які підлягають особливій охороні, включений до списку Боннської конвенції, що сприяє збереженню мігруючих видів диких тварин, і Вашингтонської конвенції, яка охороняє види дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення від міжнародної торгівлі. Він також занесений до Червоної книги України. Урядом України встановлена компенсація у розмірі 14540 грн за здобування чорного лелеки або заподіяну йому шкоду (постанова Кабінету Міністрів України №1030 від 7.11. 2012 р.).

Незважаючи на високий охоронний статус, практична охорона виду в Україні майже не проводиться. Саме тому основною метою ми бачимо розроблення практичних заходів з охорони чорного лелеки і втілення їх на практиці. Підставою для впровадження охоронних заходів повинні бути глибокі знання особливостей життя птаха та постійний моніторинг стану української популяції виду. Заходи, скеровані на охорону чорного лелеки, повинні сприяти суттєвому зменшенню, а в ідеалі – й повному усуненню загроз, які існують для цього виду в Україні.

Проблему нестачі дерев, придатних для гніздування, як це не дивно, вирішити найпростіше. Добре себе зарекомендували заходи з приваблювання чорного лелеки на штучні платформи. Встановлення нових платформ особливо доцільно проводити на об’єктах природно-заповідного фонду. Тут обмеження на рубання закріплені законодавчо. Місце для платформи обирається подалі від ділянок із господарською діяльністю людини й обов’язково поблизу територій, придатних для живлення чорного лелеки (це може бути болітце, струмок, канал або риборозплідні стави). Існує декілька видів платформ. Ми наводимо тут найпростіші та найміцніші конструкції, влаштування та встановлення яких не вимагає великих матеріальних і фізичних затрат. Дерево, обране для встановлення гнізда (найкраще для цього підходить дуб або сосна), повинне мати масивні горизонтальні гілки знизу крони або розгалужений на висоті 6-10 м основний стовбур. Чорний лелека має великий розмах крил і для зручності підльоту до гнізда робить його переважно не біля стовбура дерева, а на певній відстані від нього. Це слід пам’ятати при встановленні штучної платформи. Тому, обравши дві горизонтальні гілки, що ростуть на одному рівні, або одну масивну, яка розгалужується, необхідно відступити від основного стовбура 1-2 м. Після цього впоперек обраних гілок за допомогою алюмінієвого дроту закріплюють 3-5 поперечин. На цій конструкції кріпиться вінок діаметром близько 1 м, зв’язаний за допомогою дроту з ялинових гілок або лози. Внутрішня поверхня закладається гілками – і штучне гніздо готове. Встановлювати його можна лише у позагніздовий сезон із жовтня по березень. Навесні чорні лелеки з’являються у перших числах квітня, і всі заходи, які здійснюються біля їхніх гнізд, необхідно завершити до цього часу.

Такі нескладні біотехнічні заходи значно підвищують успішність гніздування вже існуючих пар та спрощують молодим птахам або парам, які втратили гніздо, пошук нового місця для гніздування.

Успішність здійснення таких заходів доводить досвід багатьох європейських країн. Віднедавна, а саме з 2012 р., лелеки гніздяться на штучних платформах і в Україні. Перші пари загніздилися у Київській області та в Галицькому НПП, а ще дві, у 2013 р., – в Галицькому та Шацькому національних природних парках.

Вирішити проблему з кормовими територіями значно складніше. Осушувальні меліоративні роботи істотно скоротили площі кормових угідь птахів, які трофічно пов’язані з водою. У європейських країнах, де водойм, придатних для харчування чорного лелеки, залишилося не так багато, здійснюють заходи з ренатуралізації водойм та створення нових невеликих ставків.

Виживанню пташенят чорного лелеки може сприяти дуже простий біотехнічний захід із поліпшення кормової бази. Пташенята, які полишили гніздо, деякий час іще не здатні здійснювати перельоти до основних кормових ділянок і шукають здобич навколо гнізда. Чим далі змушене пташеня відходити від гнізда у пошуках корму, тим більше воно наражається на небезпеку від наземних хижаків (куниці, лисиці тощо). Пташенятам дуже допоможуть звичайні рівчаки, викопані ще до прильоту лелек ранньою весною. До вильоту пташенят у них набереться дощова вода і розведуться комахи та земноводні, які слугуватимуть кормом для лелечат.

Занепокоєння птахів під час гніздового періоду, особливо на стадіях будівництва гнізда і насиджування кладки, також може призвести до залишення ними гнізда. Досвід польських природоохоронців показує, що необхідною умовою збереження місць гніздування рідкісних видів птахів та забезпечення їм спокою під час виведення пташенят є встановлення охоронних зон навколо гнізд. Така зона повинна складатися з двох частин – зони суворої охорони та зони сезонної охорони. Для чорного лелеки зона суворої охорони має включати територію радіусом 100 м довкола гнізда. На цій території забороняється проведення будь-яких лісогосподарських робіт упродовж усього року, а під час гніздового періоду (з середини квітня до кінця липня) у цій зоні не можна навіть перебувати. В ідеальному варіанті на лісових дорогах і просіках, що проходять через зону суворої охорони, мають стояти попереджувальні аншлаги такого змісту – «Місце розмноження тварин, занесених до Червоної книги України. Охороняється законом. Вхід заборонений із 15 квітня по 30 липня». Окрім цього, під час гніздового періоду забороняється проведення лісогосподарських та інших робіт на території радіусом 500 м навколо гнізда, у зоні сезонної охорони.

Іван СУСЛИК, студент 4-го курсу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

Михайло ПЕТРИК, к. с.-г. н., доцент кафедри екології та охорони навколишнього середовища Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Чорний лелека (Ciconia nigra L.) – птах родини лелекоподібних. За розмірами дещо менший від білого. Довжина тіла становить 95-100 см, розмах крил – 185-205 см, вага – близько 3 кг. Оперення у дорослого птаха переважно чорне з зеленим і пурпуровим металічним полиском. Птахи тримаються поодиноко або невеликими зграями.

 Друковане видання «ЛВ» №3(54) 2016р.