Зміна клімату змушує косаток мігрувати все далі на північ

Чисті й спокійні води 30-кілометрового фіорду Рейсафьорден на Крайній Півночі Норвегії в останні роки стали зимовою «резиденцією» для популяції косаток у цій скандинавській країні. Місцева холодна вода температурою в три градуси за Цельсієм ідеально підходить для оселедця, який напередодні сезону нересту — в лютому і березні — відкормлюється та стає бажаною стравою для голодних косаток, передає Naked Science.
Косатки кружляють навколо зграйки оселедця, змушуючи рибу підніматися на поверхню, після чого б’ють по поверхні води своїм великим хвостом, оглушаючи і поїдаючи рибу. За словами П’єра Роберта де Латура, засновника організації Undersea Soft Encounter Alliance, вибір косаток пояснюється тим, що на оселедець легко полювати, він доступний у великих кількостях і дуже калорійний. Однак справа в тому, що за останні 20 років оселедець мігрував на 300 кілометрів на північ, залишаючи Лофотенські острови в пошуках вод, температура яких залишається нижче шести градусів за Цельсієм — саме стільки необхідно для їх розмноження.
Норвезькі косатки, які лише зрідка харчуються тюленями або більш дрібними китами, також ідуть в інші води, переслідуючи оселедець. «Ми вважаємо, що глобальне потепління, яке вважається основною причиною підвищення температури води, підштовхнуло оселедець мігрувати далі на північ. У довгостроковій перспективі, як ми припускаємо, вони збираються рухатися ще північніше. У разі скорочення запасів, китів, косаток, морських птахів і тріску чекає екологічна катастрофа», — попереджає Роберт де Латур.
На сьогодні популяція косаток уздовж узбережжя Норвегії, здається, процвітає. Роберт де Латур оцінює їх чисельність у 1500 особин, що вдвічі більше, ніж два десятиліття тому. За його словами, регіон став справжнім розсадником цих тварин, багато в чому завдяки своїм рясним ресурсам.
Деякі дослідники кажуть, що тут може бути навіть до 3000 косаток, які простягаються від південної материкової частини Норвегії до архіпелагу Шпіцберген і вздовж східного узбережжя Гренландії, яка стала більш доступною по мірі віддалення крижаного покриву. Серед загроз популяції, за словами Роберта де Латура, крім глобального потепління, — активне рибальство та зростаюча кількість туристів, які приїжджають в регіон для спостереження за китами і дайвінгу.
Разом із тим, як зазначає Торі Хауг з Норвезького інституту морських досліджень у Тромсе, косатки та риболовецькі судна, що також полюють за оселедцем, зустрічалися один із одним протягом десятиліть, що не завадило зростанню популяції перше.