ЛІСІВНИК-РЯТІВНИК

Лісничий Тельчівського лісництва державного підприємства Колківське лісове господарство Олександр Зубаль добре пам’ятає той телефонний дзвінок. Сусід розповів, що у місцевому лісі заблукав 13-річний хлопчик… Тим часом усе село Тельчі (Маневицький район, Волинська область) піднялося на ноги у пошуках. Слідчі дії розпочали працівники районного відділу нацполіції. Усі гуртом ретельно «прочісували» лісовий масив, де, як вказувала мама хлопчика Ніна, бачила його востаннє того дня…

Як згодом розповість про випадок дільничий інспектор села Тельчі Віктор Світач, Ніна того прохолодного ранку з сином ішла лісовою стежкою… Раптом Василь сказав мамі, що знає іншу – коротшу дорогу додому, тому попросився піти самостійно. Ніна дозволила, бо й навіть й не подумала про те, що рішення її сина призведе до непередбачуваного. А коли хлопець довгий час не повертався додому, зрозуміла, що з ним трапилося якесь нещастя.
Пошуки одночельчан та правоохоронців тривалий час не давали втішних результатів. І це спонукало лісівників долучитися до оперативних дій, задіявши при цьому автомобілі, підводи. Лісничий Тельчівського лісництва Олександр Зубаль просив колег звертати особливу увагу на сліди, котрі міг залишити хлопчик. Адже перед тим мама Василя повідомила, що гумові чоботи її сина мали цікавий візерунок на підошві.
На той час уже й сутеніло. При світлі ліхтаря лісничий таки помітив сліди, що були схожі до тих, про які описувала Ніна. Йти слідами було важко, оскільки вони помітно плуталися. Вочевидь, хлопець вагався, в який бік іти, адже надворі швидко темніло. До всього того нещастя ще й моросив холодний дощ. Не гаючи ані хвилини, лісоохоронці подалися по слідах, які зрештою й вивели на Василя.
Була приблизно перша година ночі, коли лісівники знайшли хлопця. Він забрів лісом аж до села Осове Рівненської області. Тобто більш як за десять кілометрів від дому. Прихиститися на ніч вирішив біля бочок для випалювання деревного вугілля. Був упевнений, що тут його рано чи пізно обов’язково знайдуть. Василь надзвичайно зрадів, коли угледів у темряві мерехтливу цятку ліхтаря та голоси, що лунали неподалік. Але був наляканий та виснажений фізично. Тому за всю дорогу додому він не вимовив ані слова…
Наступного дня Олександр Зубаль отримав подяку і від правоохоронців, і від мами Ніни. Щире «спасибі» в свою адресу почув і від Василя. Лісівник зізнається, що за свою трудову практику вперше бачить, як ліс може бути небезпекою. А тому й радить усім про всяк випадок пригадати основні правила, які допоможуть не заблукати в лісі. І головне з них – за жодних обставин не панікувати. Адже страх може паралізувати здатність логічно мислити. Натомість краще заспокоїтись, бути максимально уважним до всього, що відбувається навколо. Якщо чути звуки, то це означає, що неподалік проходить траса, залізниця або ж вирує життя у селі. Також можна користуватися зірками замість компасу, знаками природи та ін. Та головне – не йти до лісу за відсутності інформації про місцевість, а у випадку прогулянок з компаніями – не віддалятися від решти.
Що стосується Василя, то нині він зосереджений на шкільному навчанні. Тим часом його рятівник Олександр, багатодітний тато, також здобуває науку. 15 років поспіль він працював на різних посадах у Тельчівському лісництві. А з 2014 року працює на посаді лісничого цього ж лісництва. Каже, що нова форма роботи зобов’язує його рости професійно, набувати додаткових знань, необхідних у щоденних обов’язках. У 2016 році Олександр Зубаль разом з іншими працівниками лісгоспів вступив на навчання до Київського національного університету біоресурсів і природокористування України.
Світлана МІСЬОНГ
Фото автора

ЛВ. №3-4. 2017