Мисливство у Галицькому сеймі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Мисливство як галузь суспільного виробництва стосується інтересів багатьох соціальних верств суспільства: власників земельних ділянок, яким, відповідно до тогочасного законодавства, належала дичина, та власне мисливців, які лобіювали найкорисніші для себе умови полювання. Інформація про розв’язання проблем мисливства Галичини знайшла відображення практично у всіх тогочасних періодичних виданнях. Виходячи з партійних, громадських, корпоративних інтересів, вони тенденційно подавали інформацію з метою вплинути на настрої суспільства. Порівняно з іншими історичними джерелами інформації, у стенограмах засідань Галицького сейму відображена об’єктивна інформація щодо суспільних настроїв, оскільки там зафіксовано висловлювання депутатів різних партій, які представляли інтереси різних соціальних прошарків галицького суспільства.
Із матеріалів засідань Галицького сейму бачимо, що низка політиків відстоювали інтереси селян. Так, депутат Євген Олесницький (1860-1917), член Народницької партії, доктор права, депутат від сільських ґмін Стрийського повіту, під час розгляду Ловецького закону восени 1907 року виступив на захист селян. Голова Галицького сейму граф Станіслав Бадені на засіданні 14 лютого 1907 року вказував, що Мисливський закон має відповідати господарському значенню розведення мисливської дичини, яку треба охороняти. З іншого боку, слід дотримувати право кожного в найкоротший час отримувати повне відшкодування за спричинені дичиною збитки, і обов’язок відшкодування покладається у запропонованому проекті на орендаря полювання. Він побажав депутатам знайти компроміс при ухваленні Мисливського закону, відзначаючи, що його підтримала Католицька спілка, а експерти вважають цей закон найкращим серед всіх країн Австрійської корони.
Про політичні перипетії під час ухвалення Мисливського закону йшлося на 26-му засіданні першої сесії сьомого періоду Галицького сейму, яке відбулося 8 лютого 1896 року. На цьому засіданні депутат сейму Крамарчук обурювався, що фракція лівих, яка підтримує інте­реси селян, під час голосування була здебільшого відсутня, тоді як політики правого крила всі були на місці. Після голосування за Мисливський закон та його ухвалення голова сейму в своєму виступі відзначив, що цей Мисливський закон на вищому рівні врегульовує відносини між мисливцями та селянами, а також розв’язує питання відшкодування завданих мисливськими тваринами збитків сільському господарству.
На засіданні Галицького Сейму 28 вересня 1907 року теж піднімали питання про відшкодування збитків, завданих мисливськими видами тварин сільськогосподарським товаровиробникам. З доповідями на захист селян виступав депутат від сільських ґмін Станиславівського повіту Йосиф Гурик. Попередньо на засіданні Галицького сейму в 1903 році він вже обурювався діями держави, у якій закон так ображає селянство. Про права селян Богородчанського повіту (з сіл Пороги, Космач, Манява, Кривець, Раковець, Яблінка, Кричка) на відшкодування збитків йшлося у виступі депутата Барабаша 29 жовтня 1903 року. Його підтримали також депутати Король, Гурик, Старух, Остапчук, Могольницький, Крамарчук, Поточек, Мазикевич, Стапинський, Влодек, Бойко, Олесницький, Вільчкевич, Богачевський. Іван Курівець на засіданні Сейму 16 лютого 1914 року звертав увагу намісника Галичини на зловживання службовим становищем лісничого Юзефа Кисілевського з Великої Тур’ї Долинського повіту. Він при визначенні суми відшкодувань занижував їхню вартість у десять разів, обзиваючи селян «мургами, драбами, злодіями і ріжними гидкими словами», та змушував їх до виконання замість громадських робіт його домашніх без оплати, лише за горілку або ром. Депутат Кирило Трильовський на засіданні Галицького сейму 4 березня 1914 року в інтересах селян висловив думку, щоб у гуцулів не відбирали зброю, бо з її допомогою вони мають захищатися від ведмедів та вовків.
Дебати депутатів Галицького сейму від 23 жовтня 1908 року стосувалися внесення змін до Мисливського закону й зафіксовані в стенографічних описах. Участь у цих дебатах взяли багато депутатів. Так, депутат Олесницький у доповіді закликав українську та польську інтелігенцію об’єднатися з метою захисту прав селян щодо вільного полювання на власній земельній ділянці. Він нагадав, що у багатьох європейських країнах мисливство було причиною повстань проти влади. На закінчення промови у залі аплодували та вигукували «Браво!». Цікаво, що його виступ українською мовою записано транс­літерацією латинським шрифтом.
Також участь у дебатах взяв депутат Король. Його доповідь теж була українською мовою і публікувалася транслітерацією. Опубліковано також промову одного із засновників польського народного руху, журналіста, головного редактора часопису «Товариш народу», керівника депутатської фракції «Селянська спілка» від сільських ґмін Кросненського повіту Яна Стапінського. Він підтримав селян щодо надання їм можливості добувати дичину на своїй землі й тим самим запобігати збиткам від дичини. У цьому томі стенографічних звітів опубліковано промову депутата Сколишевського, який розкритикував позицію Олесницького щодо права вільного полювання для власників земельних ділянок. Він також вказував, що проект мисливського закону не відповідає інтересам селян, і запропонував внести зміни, щоб організацію права оренди мисливських угідь передати від ґміни до мисливської спілки, як це відбувається у Чехії, Нижній Австрії. Об’єм стенографічних описів лише за період діяльності Галицького сейму з 15 вересня до 5 листопада 1908 року складає 2428 сторінок.
19 жовтня 1903 року в Галицькому сеймі розглядали справу щодо внесення змін до Мисливського закону, ініційованих депутатом Жардецьким. У їх обговоренні взяв участь депутат Могильницький, відзначивши, що державна влада часто вдається до корупційних дій під час проведення аукціону щодо права полювання, зменшуючи реальну його вартість. Його підтримав депутат Сколишевський, вказуючи на той факт, що до нього кожне друге звернення надходить з питання несправедливості, закладеної у Мисливському законі щодо розпорядження правом полювання. Він запропонував внести зміни, поклавши організацію аукціону на ґміни. Великий обсяг має промова депутата Гурика, який вважав, що Мисливський закон негативно налаштований до селянина в частині отримання відшкодувань за завдані дичиною збитки. Протилежної думки був депутат Стадніцький. Він вказав, що тогочасний Мисливський закон є добрим, і селяни не можуть на нього скаржитися. На думку депутата Сколишевського, мисливство має розвиватися, але не ціною кривди для селян. Для розв’язання цього питання він пропонував визначити однакові права і для ґмінних, і для приватних земель, бо на той час ґміни не мали права самостійно здавати в оренду право полювання, тоді як приватні землеволодіння мали. Він також звернув увагу на зміну до Мисливського закону щодо відшкодування збитків, «бо теперішні норми є пародією та карикатурою права».

Олег ПРОЦІВ (продовження в наступному номерів)

ЛВ, №1-2, 2019р.