Притча номера: Я – НАДІЯ

Чотири свічки тихо горіли і поволі танули…
У цілковитій тиші було чути, як вони розмовляють.
Перша сказала: «Я – Спокій. На жаль, люди не вміють мене берегти. Гадаю, мені доведеться таки погаснути».
І вогник тієї свічки згас.
Друга сказала: «Я – Віра. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть навіть чути про мене, а тому немає сенсу горіти далі».
Враз подув легенький вітерець і загасив свічку.
Дуже засмутившись, третя свічка промовила: «Я – Любов. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих, хто найбільше їх любить – своїх близьких».
Довго не гаючись, згасла й ця свічка.
Раптом до кімнати зайшла дитина і побачила три погаслі свічки. Злякавшись, вона закричала: «Ой! Що ви робите?! Ви мусите горіти: я боюся темряви!».
Промовивши це, вона заплакала.
Схвилювавшись, четверта свічка сказала: «Не бійся і не плач! Я горю, тож ти можеш запалити інші три свічки. Я – Надія».

ЛВ №1 (94-95) від 20.02.2020р.