Ревінь городній (лікарський) – ревень огородный (рос.) – Rheum rhaponticum L.
Інші назви: румбамбар, рабарбар, рамбамбар, ромбамбар, румбумбар.
Рід: Ревінь (Rheum). До роду належать 60 видів. Родина: Гречкові (Polygonaceae).

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Ревінь належить до найбільших трав’янистих рослин, він досягає висоти майже 2 м. Походить з Далекого Сходу: Китаю, Туркестану і Тибету. У нас на Західному Поліссі деякі види культивуються як декоративні рослини або як улюблені овочеві культури, а також з лікувальними цілями. У молодого ревеню в землі є невелике кореневище, яке щороку стає товстішим і створює кореневу систему з багатьма додатковими м’ясистими коренями і кореневищами. Листки великі, стебла прямі, високі, товсті, пустотілі. Квітки дрібні, білі або червоні. Плоди тригранні, крилаті насінини.
Хто хоче мати ревінь, той має добре вивчити технологію його розведення. Вирощують його з насіння. Після висівання сіянці кілька разів пересаджують. Більш швидкий спо­сіб – ділення старих кущів і пагонів старих рослин. Якщо ревінь розводять як овочеву культуру, тоді черешки листків використовують для приготування компотів, мармеладу, киселів, соків, цукатів, начинки для випічки, варення, вина і не тільки. Для лікувальних цілей використовують жовте кореневище і корінь, які викопують у віці 4-6 років.
Ревінь – рослина світлолюбна. Сильне затінення пригнічує її і призводить до зникнення.
Найбільший попит ранньої весни мають соковиті черешки (молоді хвостики) листків ревеню, надто полюбляють їх діти.
Це перший весняний овоч, який виріс із землі самотужки і при цьому не потребував уваги людей.
…Смакуємо? Акуратно ламаємо стебло біля землі, зверху відриваємо листок, з усіх боків черешка без особливих зусиль знімаємо шкірку. Кислуватий сік рослини потребує цукру. Саме з цукром ревінь смакує з особливим апетитом, адже організм навесні вимагає вітамінів.
Вже наступної весни діти не забудуть вам нагадати про те, що хочуть смакувати молоді пагони цієї корисної соковитої рослини. Хто колись куштував ревінь з цукром – запам’ятав цей смак на все життя.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині
Антраглікозиди ревеню після розщеплення в кишках утворюють реїн, реумемодин та хризофанову кислоту, які подразнюють нервові закінчення кишкової стінки і спричиняють послаблювальну дію. Таноглікозиди, розщеплюючись, утво­рюють ревенодубильну кислоту, яка, сполучаючись з білками, утворює осад (плівку). Цей осад захищає слизову оболонку кишок від подразнення та має в’яжучу дію. Гірка речовина ревеню поліпшує травлення.


У малих дозах ревінь, діючи в основному за рахунок таноглікозидів, виявляє в’яжучий ефект, а у великих дозах , навпаки, послаблювальний, діючи за рахунок антра­глікозидів.
Ревінь городній (лікарський) як лікувальний засіб у народі не дуже відомий, хоч його й застосовують для лікування катарів шлунка з недостатньою кислотністю, при запорах, при кишкових захворюваннях, при недокрів’ї і навіть при туберкульозі. Крім того, в народі застосовують його при склерозі, артритах та в інших випадках, очевидно, без особливої користі (М.А.Носаль і І.М.Носаль, 1964 р.).
Народ завжди вміло використовує корисні властивості усіх рослин, які культивуються на присадибних ділянках. І що більше таких рослин – то більше від них користі для людей.
Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора

ЛВ №2-3 2020