Рослина із запахом, що зникає

Парило звичайне – agrimonia eupatoria L. – буквиця, гармонія, гладишник, глекопар, грудник, жовчник, земляничник, золотник, зрадзілля, зрадзіль, іванкове зілля, йолотник, кішка, кожушечки, кожушка, кошка, курячі лапки, лепельки, лепельки нечуй-вітер, лепельник, липник, маслянка, парило, парник, печеночник, печінник, підсметанник, порушень, пухарець польовий, репешник, репик, репічай, репник, ріп’ячок, ріп’ях жовтий, реп’яшки, ріпак, серпник, сечогінник, сметанник, судопар, товстушка жіноча, яблошник, яблун.

Родина розових – Rosaceae.
Парило звичайне – багаторічна трав’яниста рослина заввишки не більш як 1 м із прямостоячим стеблом, шорстко-волохатим. Листки – переривчасто-пірчасті, під низом сіруваті. Квітки – золотисто-жовті, у вигляді колосовидної китиці. Чашечка – п’ятироздільна, п’ятипелюсткова.
Плоди пласкі зверху, мають шипи, одну або дві насінини, які вростають у висушений гіпантій. Рослина виділяє досить приємний запах, що при її висушуванні зникає. Пора цвітіння – червень-липень, аж до початку серпня. Сушена трава парила звичайного має аромат яблук і гіркуватий присмак.
Широко застосовується в народній медицині для лікування багатьох хвороб. Античні автори пов’язують рослину з іменем царя Матридата Євпатора Понтійського, який додавав парило в напій як протиотруту. Середньовічні автори посилаються на давні джерела і приписують цій рослині багато позитивних властивостей. У наш час німецькі вчені підтвердили лише дію дубильних речовин: рослину застосовують при несильному проносі, як засіб для полоскання при запаленнях у ротовій порожнині й горлі, при нічному нетриманні сечі та як зовнішнє при запаленнях шкіри («Ілюстрований травник». Вольфганг Гензель).
В Австрії використовують усю рослину у вигляді відвару або порошку при ангіні, спазмах вен, фурункулах. У народній медицині Австрії застосовують при хворобах печінки, жовчного міхура, при кровотечах і ранах, які погано загоюються.
Леклерк у своїй книжці про фітотерапію у Франції пише, що парило звичайне можна використовувати при запаленні горла у вигляді примочок (агримонного полоскання) не менш як п’ять разів на день (100 г сухих листків парила звичайного на 1 л води, кип’ятити, доки не зменшиться на 1/3, процідити, додати трояндового меду). Такі полоскання, пише він, треба рекомендувати проповідникам, викладачам, яким доводиться багато і довго розмовляти. Настоянку з листя також рекомендовано при мігрені, розладах шлунка. Деякі автори рекомендують рослину як місцевий засіб при пухлинах, забоях, вивихах. Для цього готують суміш, яка складається з подрібненого листя парила звичайного, оцту і пшеничної полови, у рівних частинах, кип’ятити треба на невеликому вогні до отримання однорідної густої маси, яку прикладають до хворого місця у вигляді компресу в припустимо гарячому вигляді вранці та ввечері.
У болгарській медицині використовують надземну частину без пагонів, які задерев’яніли, у вигляді настоянки при захворюваннях печінки, жовчного міхура, а також як додаткову терапію при ревматизмі, діареї. Зовнішньо – у вигляді промивань при запальних захворюваннях горла, носа, дерматитах, фурункульозі та інших.
В Україні парило звичайне поширене майже по всій території.
Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора

«ЛВ» №4-5 2019р.