Символ найвищої вишуканості

Історія поширення фазанів на європейському континенті розпочинається ще з подорожі аргонавтів у Колхіду, звідки греки привезли золоте руно, Медею та фазанів. У Колхідії, Грузії, на річці Фазис (Реон), проживала колонія греків з аналогічною назвою, що є достовірним фактом. Греки переселили фазанів на свою батьківщину – до Еллади, і дали їм назву фазани. Римляни з-поміж інших військових «призів» одержали з підкореної Еллади і фазанів. У ІV столітті до нашої ери – у «золоте століття» Перикла – фазанів розводили уже по всій Греції, в різних країнах імперії сотнями облаштовували фазанарії. Аристофан (445-385 рр. до н.е.) у комедії «Хмара» вже згадує про фазанарії. Римський письменник Палладій, який жив у ІV столітті до нашої ери, детально описує розведення фазанів у неволі. Діоклеціан (285-305 рр. до н.е.) згадує про ціни на диких фазанів, вирощених на волі та у фазанаріях. При цьому останні коштували на 100 динарів більше за впольованих.
До Англії фазани потрапили ще в період римських війн у 924 році. Англія досягла значних успіхів у масовому розведенні фазанів на спеціалізованих фермах, за що її вважають батьківщиною фазанівництва.
Пізніше фазан став символом найвищого благородства та вишуканості.
Присяга фазанам була найвірнішою в лицарстві. У ХV столітті розведення фазанів стає звичайною справою на території майже всієї Європи. Великі географічні відкриття сприяють подальшому поширенню фазанів на інших континентах земної кулі. У ХІХ столітті фазанів розповсюджують в Північній Америці, Австралії, Новій Зеландії, де їх так само починають розводити у штучних умовах. В Україні перші фазанарії з’явилися на межі ХІХ–ХХ ст. у Київській, Волинській та Полтавській губерніях.
У Полтавській губернії в маєтку князя Кочубея на відгородженій ділянці було побудовано вольєр і випущено 10 фазанів. Птицю постійно підгодовували і за три роки її чисельність становила 375 голів. У цей час як квочок для виведення фазанят використовували курок та індичок.
Для годівлі птиці брали природні корми, зокрема «мурашині яйця» (насправді – їхні личинки). У 70-ті роки минулого століття було розгорнуто серйозні наукові дослідження з розробки сучасних технологій штучного розведення фазанів. Любов та шана до цієї прекрасної птиці живе донині.
Іван СКРИПКА
Фото Оксани ЧУРИЛО

ЛВ №6 2019р.