Скільки звірів на Волині

Традиційно з початком року стартує зимовий облік звірини. До таксаційних заходів залучають працівників національних природних парків і заповідників, єгерів державних лісомисливських господарств, користувачів мисливських угідь інших форм власності, районних мисливствознавців, представників Держспоживслужби, УТМР, Українського товариства охорони природи, громадських природоохоронних організацій. Окрім «перепису», вони переймаються також охороною звірів, зокрема – знищенням петель та пасток, які полюбляють ставити на звіриних стежках браконьєри. Тож скільки звірів на Волині?

Це питання цікавить природоохоронців, мисливців, господарників, науковців. Та й пересічному українцю таки цікаво, чи не перевелися звірі й пернаті на Волині.
– Не перевелися, – стверджує голова Волинської обласної організації Українського товариства охорони природи Віктор Комаров. – У четвер був у Звірівському лісомисливському господарстві, бачив багато оленів плямистих. Я був здивований побаченим.
Віктор Васильович разом з іншими природоохоронцями та єгерями брав участь у традиційному «зубровому переписі».
– Як він проходив? – поцікавився, адже облік цього червонокнижного звіра ось уже впродовж багатьох років приковує до себе особливу увагу і природоохоронців, і пересічних громадян.
Таксаційні заходи із зубром мають особливості і труднощі, тому до них вже традиційно, крім працівників ДП «Звірівське ЛМГ», залучають працівників НПП «Цуманська пуща», членів обласної організації Українського товариства охорони природи, науковців, волонтерів.
– Звірівське лісомисливське господарство виділило нам дві підводи, – провадить Віктор Комаров. – Цілий день кружляли найпотаємнішими стежками, та побачили лиш зуброві сліди, лежанки й послід. Самого ж червонокнижного господаря пущ зустріти не поталанило. Отож, окрім «снігових відомостей», опитували єгерів, які щодень об’їжджають лісові угіддя, підвозять до годівниць корм для звірів та здійснюють їх охорону.
Єгер ДП «Звірівське ЛМГ» Роман Бокій цієї зими відзняв на мобільний телефон п’ять зубрів, які переходили дорогу, ще зафіксував одного самітника і сімейну парочку з телятком. Загалом же у наших лісах, на думку авторитетної комісії з «перепису», може бути до вісімнадцяти зубрів: два – у вольєрі і шістнадцять – у вільному утриманні. Хоча дехто вважає, що в цуманських лісах може бути ще й одне телятко зубра.
Це гарні новини, адже дають надію на відродження зубрового стада.
– Цьогорічний січень потішив нас снігом, що для таксаторів стало добрим знаком, – розповідає завсектору мисливського господарства Волинського ОУЛМГ Василь Сухопор. – Адже дикі звірі дуже обережні, тримаються подалі від гамірних місць. Часто це віддалені хащі, болотисті місця. Виявити їх навіть досвідченим єгерям непросто. Тож для зручності обліку ми послуговуємося природним сніговим покровом, на якому можна прочитати історії життя мешканців лісу. Адже сліди залишають олені, лосі, козулі, дикі свині, зайці, лисиці, білки, вовки, навіть пернаті, які люблять поблукати снігом у пошуках їжі.
У лісомисливських господарствах, окрім огляду місцевості, єгері вдаються до прогонів звірини. Адже деякі з лісових мешканців надто обережні, й підняти їх із вподобаних лежанок для проходження облікової процедури можна тільки голосним погейкуванням та постукуванням об дерев’яні бубни. У ДП «Звірівське ЛМГ», в угіддях якого, за словами директора Сергія Тишковця, мешкає понад тисяча звірів, їх кількість можна простежити на підгодівельних майданчиках, куди вони регулярно навідуються. Але деякі з ласунів люблять «водити козу» по підгодівельних майданчиках, яких тут близько сорока, тож можуть потрапляти на очі багатократно. Інші ж, як олені благородні або зубри, полюбляють відлюдні місця, їх побачити навіть єгерям вдається не завжди.
– Ми маємо 44 тис. га мисливських угідь, – розповідає головний мисливствознавець Маневицького району Микола Корець. – Це чималенька територія, продивитися усі «писання» на снігу не так і просто. ДП «Маневицьке ЛГ» вдячне фахівцям управління екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації, держекоінспекції та головного управління ветеринарної медицини у Волинській області, які долучилися до таксаційних заходів. Нам стали у пригоді записи польових телекамер, які працюють цілодобово, та спостереження за підгодівельними майданчиками. Їх у нас 10, до них регулярно навідується уся звірина. За підрахунками, у наших угіддях поголів’я диких звірів залишається на рівні минулого року.
– Ми вели візуальне спостереження за підгодівельними майданчиками, вивчали сліди в угіддях, – зазначає представник ТОВ «Шацьке мисливське господарство» Олександр Наумич. – У нас зменшилося поголів’я диких свиней, натомість лосів і козуль побільшало.
Остаточні результати «перепису» диких звірів та пернатих стануть відомі уже найближчим часом. До 15 лютого, зазначає Василь Сухопор, у сектор мисливського господарства Волинського ОУЛМГ усі без винятку користувачі мисливських угідь мають подати відомості про результати обліку та проекти лімітів добування мисливських тварин.
Головний спеціаліст відділу комплексного управління, біоресурсів та природно-заповідної справи управління екології та природних ресурсів Волинської ОДА Сергій Шавук у цей гарячий для «перепису» час чи не щодень виїжджав безпосередньо в лісові та болотно-польові угіддя. Попри те, що кожне мисливське господарство, незалежно від форми господарювання та підпорядкування, веде облік чисельності дичини на своїх угіддях, загальнодержавний кон­троль здійснює управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації.
Наскільки змінилася чисельність звірини і птаства порівняно з минулими роками, промовисто говорять і цифри. Звісно, жоден вовк чи кабан не приходить, щоб записати себе у єгерську книгу. Тож уся статистика відносна, але, твердять фахівці, похибка у підрахунках доволі незначна.
Отож, 2016 року в області під час зимового «перепису» (за архівними джерелами автора) нарахували 12034 копитних – 575 лосів, 482 оленів європейських, 610 оленів плямистих, 7562 козуль, 2793 диких свиней. З них 5179 копитних – в угіддях ВОУЛМГ (відповідно за видами – 225, 212, 440, 3222, 1068), 2463 копитних – в угіддях УТМР (відповідно за видами – 126, 789, 1706, 544), 4392 копитних – у двадцяти користувачів мисливських угідь іншої форми власності (ГО, СЛАП, РМТ, МПП, ПП, ТзОВ, РТМР).
У 2015 році, якщо говорити про хутрових, в угіддях різних форм власності обліковці налічили 69282 голів: 34465 зайців-русаків, 6438 білок, 8094 ондатр, 7705 бобрів, 2351 лисиць, 11 вовків, 807 єнотовидних собак, 58 норок вільних, 535 норок американських, 1025 борсуків, 1014 видр, 1583 куниць кам’яних, 2378 куниць лісових, 2476 тхорів чорних, 342 горностаї. Найбільше хутрових – 43064 голів – мешкало у 15 УТМРівських угіддях.
У 2016 році на Волині облікували 228586 пернатих: ДАЛГ – 36052, УТМР – 170249, інші користувачі – 22285. Найбільше крижнів – 59672, лисок – 38903, горлиці звичайної – 19815, баранця звичайного (бекаса) – 17048, перепілки –15226, припутня – 14209, слукви (вальд­шнепа) – 13073, сірої куріпки – 12973,чирянки малої – 7183, рябчиків – 6520, чирянки великої – 5501, курочки водяної – 5428, тетерука – 2891, широконіски – 1856, свища – 1832, норознів (сірих качок) – 1499, лебедів – 1432, норців великих – 1135. Варто наголосити, що того року в угіддя державних лісогосподарств розселено 40 копитних (диких свиней). Минуло два роки. Концепція ведення мисливського господарства в області кардинально змінилася. Волинське обласне управління лісового і мисливського господарства взяло курс на вольєрне розведення звірини і пернатих.
– Відкритим на сьогодні залишається питання збільшення чисельності основних видів копитних мисливських тварин і доведення їх кількості до оптимальної, – наголосив на звітній колегії начальник лісоуправління Олександр Кватирко. – За даними попередніх обліків, у мисливських угіддях наших підприємств їх налічується близько п’яти тисяч за оптимальної чисельності вісім тисяч. З метою збільшення чисельності копитних тварин у наших угіддях ми беремо курс на вольєрне їх розведення. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблено. На сьогодні маємо 9 вольєрів для диких свиней, у яких налічується 49 голів маточного поголів’я, три вольєри – для фазанів з поголів’ям близько 200 особин та три вольєри – для диких качок з кількістю близько 700 голів. У першому півріччі цього року заплановано побудувати вольєри для диких свиней площею 170 га, для плямистого оленя – 35 га і для фазана – 3 га.
Потрібно зазначити, що у нас також з’явилася ферма оленів благородних у фермерському господарстві «Аміла» біля села Радовичі на Турійщині. Її на 20 гектарах збудував депутат обласної ради Роман Микитюк. З часом господар планує розширити територію до 120 га, а поголів’я довести до 500 голів. Зараз там – трохи більш як сотня. Територія ферми має шість підсекцій, де мешкають англійський, угорський, два підвиди латвійської та інших порід. Роман Микитюк оленів розводить з метою добуття пантів, з яких роблять ліки.
Цьогоріч близько сотні оленів з’явилося і в приватному вольєрі (на фото) Богдана Колісника. Екс-начальник ВОУЛМГ хоче внести і свій вклад у розвиток флори і фауни Волинського краю.
Якщо уважно придивитися до діаграми «Динаміка чисельності копитних тварин в угіддях Волинської області», можна констатувати, що їх найбільшу чисельність зафіксовано у 2008 та 2013 роках – 12755 та 13649. Цьому вочевидь посприяли державні лісомисливські господарства, які на 2007 та 2012 роки у своїх угіддях мали відповідно по 7558 та 8214 голів. У 2017 році чисельність копитних знову почала збільшуватись і сягнула 12345 голів. Уперше за всю історію «переписів» до рівня копитних тварин в державних лісомисливських господарствах – 5050 – підтягнулися інші мисливські користувачі – 4947 голів. УТМРівці у своїх угіддях нарахували тільки 2348 копитних.
Головними проблемами для збільшення чисельності дичини залишаються браконьєрство, недостатня кормова база та хвороби. Якщо зі сказом лисиць вдається більш-менш успішно боротися за допомогою європейських програм вакцинування з повітря, то дикі свині залишаються беззахисними перед АЧС. Можливо, саме з цим фактором, попри його заперечення, і пов’язане значне зменшення поголів’я диких свиней.
Щодо браконьєрства, то природоохоронці намагаються вести з ним боротьбу усіма можливими методами. Та часто доводиться констатувати, що свідомість багатьох людей не відповідає європейським надбанням: браконьєрські походи з незареєстрованою зброєю, використання тренованих мисливських собак, петлі та капкани – ось аж ніяк не повний перелік фактів недоброзичливого ставлення до братів наших менших.
– Болючою проблемою залишається браконьєрство, – наголошував Олександр Кватирко у звітній доповіді на колегії лісівників. – Ми ніяк не можемо позбутися цього явища, про яке у розвинених країнах майже не пам’ятають. Браконьєрство руйнує всі зусилля мисливського господарства.
На кінець грудня 2018 року в області на порушників правил полювання складено 340 протоколів. Працівники підвідомчих підприємств держуправління їх склали 283 – 83% з усієї кількості. Сума штрафів становить понад 56 тис. грн.
Олександр Михайлович відзначив активну роботу з охорони державного мисливського фонду працівників Маневицького, Старовижівського та Ківерцівського лісових господарств. Для радикального розв’язання проблеми браконьєрства, вважає він, має з’явитися реальний господар у мисливських угіддях. Хай це буде низовий мисливський колектив чи клуб або інша організація, які у змозі вести господарство та охороняти свої угіддя.
Тож чи буде зростати чисельність диких звірів та пернатих на Волині, щонайперше залежить від прихильності людей. Природний чинник – також надважливий. Зменшення площі водного басейну, зневоднення лісоболотних угідь, активна лісогосподарська та сільськогосподарська діяльність не сприяють цьому. А з іншого боку – зміна кліматичних умов, зокрема відсутність значних морозів і снігопадів, дає звірині можливість почуватися комфортніше. Та потрібно сказати й про те, що людина завжди воліє регулювати чисельність певних видів звіра, зокрема це стосується вовка, лисиці, а тепер, схоже, цей інтерес зачепив і бобра. Тому в наступні роки гранична чисельність диких мешканців наших лісів і водно-болотних угідь залежатиме ще й від філософської доктрини самих людей стосовно братів наших менших.
Сергій ЦЮРИЦЬ
Фото автора

ЛВ, №1-2, 2019р.