Справу батьків-героїв продовжують їхні діти

Подія, що залишила болісні спогади для всіх лісівників Волині, трапилася 26 жовтня 1997 року. Трагедія сколихнула всю країну.
Того дня під час спроби затримати браконьєрів пострілом із рушниці було смертельно поранено начальника мисливської дільниці Василя Вегерича. Єгер Григорій Хомич кинувся йому на допомогу й сам потрапив під постріли озвірілого нелюда. Попри 33 кульові та картечні поранення, він усе ж таки з останніх сил протягом п’яти кілометрів відривався від переслідування вбивці, який добивав його, наче звіра, добіг до людей і розповів про трагедію.
А до того злощасного моменту…

…26 жовтня уже випав перший сніг, і Григорій Хомич, який на той час працював єгерем, вирішив об’їхати ліс поблизу села Лісняки. Там він і натрапив на браконьєрів. Одразу ж повідомив про ситуацію рейдову групу. Лісова охорона виїхала на допомогу. Але врятувати лісівників не вдалося.
Василь Вегерич помер того ж дня, не змігши перенести кульового поранення. Григорій Хомич із важкими зусиллями, оскільки був поранений, дістався до лісової сторожки. Звідти його привезли у лікарню. Наступного дня серце чоловіка перестало битися.
Загиблі єгері стали справжніми героями і для колег-побратимів, і для жителів району, а особливо – для синів. Вони продовжили справу батьків і також пов’язали життя з лісом. Сьогодні Анатолій Хомич, син загиблого єгеря, також працює єгерем у ДП «Старовижівське ЛГ» – на тому ж обході, що й колись тато. Ігор Вегерич обіймає посаду майстра лісу Буцинського лісництва Старовижівського лісгоспу.
«Мені було 10 років, – пригадує Ігор, – а сестрі Юлі на той час виповнилося 12. Підняли нас тоді вночі. Сказали, що трапилася біда. Я знав про те, що батько поїхав у рейд. Було важко зрозуміти й усвідомити, що сталося. Важко згадувати… Пам’ятаю, як батько постійно брав мене з собою на природу. І саме він прищепив любов до лісу. Я завжди хотів і мріяв пов’язати долю саме з лісовою галуззю. Тому і здобув лісівничу освіту та працюю за фахом».


Анатолію Хомичу на той час уже виповнилося 20 років, сестра була на два роки молодша. Він добре запам’ятав батька: «Мій тато був дуже хорошою, доброю та чуйною людиною, гарним господарем. На той час у нас була велика господарка, але незважаючи на це, він однаково поспішав на свою улюблену роботу в ліс. Батько дуже любив ліс. Тому й пішов працювати єгерем. На роботі його спіткала біда. Я ніколи не задумувався і не планував, що буду працювати у лісі. Так, мабуть, мало бути».
Час минає, але спогади та біль втрати залишаються.
На честь Василя Вегерича та Григорія Хомича на березі озера Пісочне, де розташований будинок мисливця, встановлено пам’ятний знак.


З ініціативи обласної влади з метою вшанування подвигу єгерів на Волині було започатковано премію за збереження тваринного світу Волині імені Василя Вегерича та Григорія Хомича. Окрім того, з ініціативи обласного державного лісогосподарського об’єднання «Волиньліс» (тепер Волинське ОУЛМГ) було започатковано змагання з єгерського багатоборства.
Турнір проводять з метою підвищення фахового рівня працівників лісомисливських господарств, визначення найбільш підготовлених із них, обміну досвідом роботи та для увіковічнення пам’яті полеглих від рук браконьєрів працівників державного мисливського господарства «Старовижівське» Василя Вегерича та Григорія Хомича.


Юлія ЧИКОР

«ЛВ» №4-5 2019р.