Улюблена народна рослина

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Аїр, лепеха звичайна – acorus calamus L. – агир, аїр звичайний, аїр тростинний, аер, гавар, гаїр, гайвір, ир, ір, ірник, йор, косатка, косатник, коситення, костения татарове, коситень, лепех, лепеха, лепеха жидівська, лепешня, легіешник, лепиха, ліпаха, лір, пищалка, саш білий, сашиня біла, сівар, татарак, татариння, татарник, татарове зілля, татарське зілля, шабальник, шавар, шалана, шувар, явер, яверовий корінь, явір, яр.
Лепеха звичайна (родина ароїдні (арумові) – багаторічна трав’я­ниста рослина з приємним характерним сильним пряним запахом. Має товсте горизонтальне жовто-зелене, майже буре кореневище завдовжки до 1,7 м і діаметром до 3 см. Кореневища розташовані під поверхнею землі і до ґрунту кріпляться знизу багатьма білими корінцями. Листки довгі мечовидної форми досягають довжини 60-70 см. Квітки сформовані у зелено-жовті суцвіття завдовжки 5-11 см. Цвіте дуже рідко в червні та липні. Насіння взагалі не дозріває, але якщо дозріває – це буває винятково. Розмножується лепеха звичайна відростками кореневищ. Уся рослина, особливо кореневище, має сильний приємний запах, який із першого разу вдихання людиною запам’ятовується на все життя і його ніколи не плутають з іншим запахом рослин. Смак – гіркий.
З лікувальною ціллю використовують кореневища. Заготівлю кореневищ роблять, як правило, влітку та восени (червень-вересень), коли понижується рівень води на болотах, озерах, річках та інших водоймах. Кореневища викопують, потім зрізають ножем залишки листків, стебел і коріння. Миють у холодній воді, ріжуть на шматки, а дуже товсті – розколюють поздовж. Попередня сушка проводиться під накриттям декілька днів, потім із кореневищ знімають кору та продовжують сушити на горищах із вентиляцією. Процес сушіння треба проводити при температурі, не вищій 30-35º, що не допускає випаровування ефірних олій. Добре висушене коріння легко ламається.
Кореневища лепехи звичайної містять ефірну олію (до 4,8%) складного вмісту: евгелон (до 6%), борнеол, азарон, камфен, каріофілен, акорон, каламен, проазулен, сесквітерпеновий кетон, акоренон та інші терпеноїди, гіркий глікозид акорин, алкалоїд каламін, фітонциди, дубильні речовини, аскорбінова кислота, смоли, органічні кислоти, мінеральні солі.
Встановлено, що екстракт із рослини застосовується як ароматична гіркота для підвищення апетиту і покращення травлення їжі, а також як тонізуючий засіб у випадках пригнічення центральної нервової системи. Допомагає у лікуванні виразкової хвороби шлунка.
У Польщі лепеха звичайна використовується як відхаркувальний, протизапальний засіб; при захворюваннях шлунка, приступах кашлю. Зовнішньо – при випадінні волосся.
У китайській медицині застосовується як тонізуючий, збуджуючий, протипроносний засіб і при метеоризмі, а також при ревматизмі. Настоянка, твердять китайські лікарі, покращує зір та слух.
Тибетська медицина кореневища застосовує як тонізуючий та протиглистовий засіб.
У болгарській народній медицині кореневища використовують при анемії, захворюваннях жовчного міхура та нирок. Ефірну олію використовують при істерії та шлункових коліках.
Кореневища використовуються в лікеро-горілочному виробництві; в рибній промисловості, у кулінарії – як замінник лаврового листя. Ефірну олію використовують для приготування косметичних виробів.
У народній практиці використовують настоянку кореня лепехи звичайної порівну з корою дуба черешчатого при неприємному запаху з рота. Також цей корінь настоюють на вині: 8 грамів на 1 літр вина і використовують як протирвотний засіб по 20 грамів перед появою рвотного рефлексу.
У древні часи кореневища лепехи звичайної жували при епідемії холери, при сипномах тифу і грипу.
В Індії використовують кореневища лепехи звичайної для лікування психічних розладів, зокрема істерії, неврастенії.
Завезена ця рослина з Малої Азії в Європу у 16 столітті – так свідчать історичні дані.
Зараз вона зустрічається майже по всій Україні, за винятком Карпат, Донецької височини та південного Степу. Росте скрізь, де є вода на берегах водойм, на мокрих місцях. У радянські часи після осушення боліт та розорювання заболочених земель площі проростання лепехи звичайної значно зменшились.
Масово проростає лепеха звичайна на берегах та болотах, вздовж каналів – на озерах Волянське та Святе біля села Воля Щитинська Ратнівського району на Волині. Далеке село розташоване на відстані 200 кілометрів від Луцька. Відстань чимала, але ніхто не жалкує, що подолав її. Тут не глухомань, а земний райський куточок, не зруйнований цивілізацією. Тут досі служать людям хати, поставлені з товстостінних соснових брусів, що сплавом доставляли у село водами Хабарищенського каналу (збудованого за велінням цариці Катерини ІІ).
Милуєшся краєвидами озерних плес на фоні зелені прибережних рослин, широких лугів, які оточені на дальніх горизонтах не менш привабливими лісами. А самі соснові ліси, нерідко у піщаних дюнах, вкриті килимами зелених та білих мохів, якими можна ходити навіть босоніж. Тут дихається легко, сама тиша ніяк не втомлює людину, за день може проїхати селом декілька легкових автомобілів та три рейсових автобуси. Характерним є той факт, що майже біля кожного обійстя присутній і не один, а часто-густо майже віковий дуб черешчатий. Можна сказати, що дуби у селі та лепеха біля водойм тут мало не святі рослини.
Стіною рівних та високих стовбурів впритул до села підступив вільховий ліс, крони дерев якого, наче велика щільна хмара, затінили густий та невисокий підлісок, серце та душа радіють, коли стоїш під пологом цього гарного лісу та розглядаєш його нерукотворні цінності. Навіть невелике журавлине болото в обіймах стрункого вільшаника дивує своєю непохитністю та спокоєм і легким приємним співом пташок.
Але в затінку лепеха не росте. Вийшовши з лісу на відкритий простір для сонячного світла, споглядаю масову присутність рослин лепехи звичайної. На лузі неквапливо пасуться корови та коні. Вони звикли поїдати різні трави, у тому числі і лепеху. Навіть свіже коров’яче молоко тут легко пахне лепехою. Напевно, таке молоко тут, дякуючи різнотрав’ю, у тому числі і лепесі, має ще більш цілющі властивості.
Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора
«ЛВ» №9-10. 2017р.