Хто та що заважає становленню «Цуманської пущі»?

Саме на це запитання намагалися відповісти та почути відповідь усі присутні на прес-конференції, яку скликали працівники НПП. І хоча становлення Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» відбулося вже давно, ще з підписанням відповідного наказу Президента, з погодженням штату та кошторису НПП Міністерством екології та природних ресурсів України, чомусь досі у працівників такі питання постають. Відбувається постійна боротьба, протистояння та перепалка на тему: хто головний, кому можна вирішувати і т.д. То дійсно: хто та що заважає становленню Національного парку? Давайте розбиратися…

Директор Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» Ігор Квач; заступник директора – головний природознавець Федір Доридор і начальник відділу науково-дослідної роботи Степан Штокало переконані: перш за все, у роботі НПП стоять на заваді непорозуміння з користувачами, факти прийняття незаконних рішень Волинською обласною радою, щодо передання земель природно-заповідного фонду у власність мисливських організацій, а також проблеми, пов’язані з наданням дозволів на розробку проектів землеустрою територій Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».
Нещодавно частину територій Національного парку обласна рада передала під ведення мисливського господарства, а це, стверджують працівники НПП, – незаконно. Ігор Квач розповідає, що свої аргументи вони викладали депутатам облради, були на профільній комісії. Проте сесія облради таки передала угіддя в оренду двом громадським організаціям: ГО «Товариство мисливців та рибалок «Легіон» та ГО «Товариство мисливців та рибалок «Горинь». Після чого працівники НПП звернулися до прокуратури, аби та скасувала ці рішення, адже території, які взяли під ведення мисливства, вже давно мають певний статус, це – ландшафтний заказник «Кормин», «Горинські крутосхили» і заповідне урочище місцевого значення «Цуманська пуща». Працівники «Цуманської пущі» стверджують, що для ведення мисливського господарства тільки для громадського об’єднання «Легіон» віддали 52% території Національного парку. Про такі порушення вони писали в Міністерство екології, Державне агентство лісових ресурсів та навіть Адміністрацію Президента.
Усі питання, які стосуються мисливства, регулюються органами виконавчої влади на місцях. Отож, підготовкою пакету документів про надання мисливських угідь займалося ВОУЛМГ, відтак, за логікою речей, тут також заважають становленню «Цуманської пущі». Працівники Волинського обласного управління прийшли на прес-конференцію, вочевидь, аби з перших уст пояснити ситуацію, а не бути вилаяними поза спинами.
«Так, ви зверталися в Адміністрацію Президента, Міністерства і питання про передачу мисливських угідь знімали з розгляду для детального вивчення, – каже начальник мисливського відділу Волинського ОУЛМГ Руслан Люшук. – Невже ви думаєте, що якби було порушене чинне законодавство, ці питання винесли б на розгляд обласної ради? Я не розумію, чому адміністрація парку підняла таку хвилю спротиву, – ви ж не є першими. На Волині є Шацький Національний парк, на території якого працює громадська організація УТМР, приватний користувач і державний лісгосп. Ви чули там суперечки? Є «Прип’ять-Стохід», де також є два користувачі: державне підприємство і громадська організація. І всі вони співіснують без нарікань, мирно. Не можна постійно усіх звинувачувати у корупційних схемах, не даючи конкретних фактів, прізвищ, імен. Маєте? Ідіть у правоохоронні органи. Не можна усіх звинувачувати у корупції. Ви постійно ставите під риску всіх і вся. Користувачам, які брали угіддя під ведення мисливського господарства, було чітко вказано – полювати там вони не зможуть, і вони з цим погодилися.
Ви нарікаєте на полювання, які відбуваються на території НПП. Постійно говорите про приватників. Але у територію парку «Цуманська пуща» увійшло майже 10 тисяч га земель інших користувачів, це мисливські угіддя, надані Ківерцівській районній організації УТМР. Чому ви тут мовчите? Там полювання не ідуть?».
Відповідаючи на запитання та репліки Руслана Люшука, Ігор Квач розповів: хоча на території НПП полювання заборонене, але угіддя УТМР знаходяться в господарській зоні, більше у буферних зонах, відтак ці території і процеси, які там відбуваються, вони, мовляв, врегулювали і контролюють, хоча, звісно, є моменти, які догледіти важко, але Ігор Квач категорично проти передачі угідь на територіях, які вже давно були під особливим статусом. Керівник НПП каже: тут порушена стаття у плані погодження із постійним користувачем і землевласником. Ігор Квач стверджує, що громада проти і люди збирають підписи щодо врегулювання цього питання.
Конфлікт інтересів між адміністрацією парку та мисливськими угіддями не дає можливості нормально працювати ні одним, ні іншим. Спільної мови не знайдено з уже існуючими користувачами, а тут додали ще нових. Адміністрація парку постійно скаржиться на співмешканців, якщо їх так можна назвати, не шукаючи шляхів для вирішення питання та компромісу. Про це говорить те, що на прес-конференцію не покликали нікого, крім журналістів. І навіть працівники Волинського обласного управління прийшли сюди самі, аби висловити свою позицію. Ні користувачів, ні селян, які збирають підписи на противагу рішенням, які були прийняті, не було. Можливо, адміністрації парку варто задуматися над ситуацією, не шукати ворогів, а працювати із друзями, бути лояльними і виваженими. Задля природи можна поступитися своїми амбіціями. Так, у принципових питаннях потрібно бути категоричними, але спільними зусиллями легше і того ж браконьєра ловити.
Так, треба й боротися. Не з веденням мисливства боротися, а з людьми нечесними, нахабними, які нерідко, прикриваючись чимось або кимось, займаються браконьєрством. І не має значення, хто це: проста людина чи високопосадовець, такі люди мають бути покараними. А користувачі мисливських угідь повинні бути контрольованими. Для цього є компетентні органи, які мають чітко виконувати свою роботу.
Полювання ж регулюються законом, лімітами, правилами, кодексом мисливця.
Думаю, кожному з нас хочеться, аби у лісі були звірі. Не тільки унікальні квіти, дерева, трави, комахи і птахи. А й звірі. Проте, аби вони були, треба працювати. Вкладати не тільки силу слова, а й працювати фізично, засіваючи та засаджуючи кормові площадки, заготовляючи силос, кормові буряки і т.д. А для усього цього потрібні ще й кошти. Я також проти полювань у плані відстрілу дичини, але за ведення мисливського господарства. Адже усі тішаться з того, що у Цуманських лісах повно звіра, а дехто ще й закидає, що його забагато, мовляв, треба трохи зменшити (я категорично проти). Думаю, треба просто визначитися: потрібен у «Цуманській пущі» звір чи ні, і від того вже рухатися далі. Бо рахувати зубра – справа хороша, тільки рахувати і дбати про нього потрібно конкретними справами, а не популізмом, який занадто схожий на рухи із політичним підґрунтям.
Оксана ЧУРИЛО
Фото автора

«ЛВ» №5-6 2017р.