Чужоземні клопи у наших лісах

Класичні підручники з лісової ентомології приділяли багато уваги комахам, що відкрито живляться листям і хвоєю. Водночас спалахи масового розмноження золотогуза, кільчастого й непарного шовкопрядів, листовійок і п’ядунів останнім часом не такі вже часті, тоді як шкода від малопомітних і мало вивчених листоїдів, мінерів та комах із сисним ротовим апаратом зростає у міру потеп­ління (ЛВ №7, 2016) й антропогенного навантаження. Зазначені комахи краще витримують техногенне забруднення, спроможні зі зростанням температури прискорювати розвиток, збільшувати кількість поколінь або додатково відкладати яйця й утворювати сестринські покоління. Багато з них здатні завдавати шкоди листю чи пагонам під час розвитку і личинок, і дорослих особин та переносити збудників хвороб рослин.

Саме такі комахи легко адаптуються в нових регіонах, куди проникають частіше випадково – через порти, на вантажівках, із пакувальною тарою, садивним матеріалом тощо (ЛВ №3-4, 2017).
Серед чужинців, які порівняно нещодавно проникли на Європейський континент і можуть загрожувати нашим лісам, чільне місце посідають клопи.
Більшість людей знають про існування клопа постільного, або блощиці ліжкової (Cimex lectularius), дехто на власному досвіді… Але крім цього виду, у світі зараз нараховують сорок тисяч видів клопів із понад 50 родин. Усі вони мають напівтверді верхні крила та перетинчасті нижні. Тому клопів ще називають напівтвердокрилі.
Форма тіла й забарвлення клопів різноманітні, розмір становить від десятих часток міліметра до десяти сантиметрів. Більшість клопів виділяють речовину з неприємними запахом і смаком, що відлякують усіх ворогів. Чи вам ніколи не доводилося разом із ягодою малини закинути в рота ягідного клопа?
Багато клопів знищують шкідливих комах, зокрема колорадського жука, яйця та гусениць інших шкідників саду й городу. Деяких клопів-ентомофагів навіть спеціально розводять у біолабораторіях.
Деякі клопи можуть бути корисними, коли поїдають яйця шкідливих комах, і шкідливими, коли висмоктують соки зі сходів чи пагонів рослин. Таким є дуже поширений і знайомий усім клоп-солдатик, або червоноклоп червоний (Pyrrhocoris apterus). Англійська назва клопа «firebug» подібна до народної назви «пожежник». У цьому й полягає несправедливість людини, яка вважає шкідниками поля, саду, городу чи лісу клопів, які є її конкурентами в боротьбі за сільськогосподарську чи лісову продукцію.
Лісівники мають знати соснового підкорового клопа (Aradus cinnamomeus) – шкідника молодняків сос­ни. Останнім часом в Україні поширеність цієї комахи зросла у зв’язку зі збільшенням площі чистих соснових культур і погіршенням їхнього стану. Не вірите – приліпіть скотч липким боком до кори стовбура сосни віком від 7 до 20 років, а наступного дня відліпіть і прикладіть до аркуша паперу. Побачите і личинок, і дорослих клопів (імаго), а з лупою зможете розрізнити крилатих і безкрилих самок і багато чого ще цікавого. Личинки та імаго висмоктують сік із лубу, що ослаблює дерево. Літати й заселяти нові насадження спроможні лише крилаті самки. Сосновий підкоровий клоп розвивається на території України найчастіше упродовж двох років, причому в один рік переважають личинки молодшого віку, а у другий – старші личинки та імаго. Личинки молодшого віку гинуть у зрубаних під час прочищень деревах, а старші личинки та імаго виживають. Тому одним із заходів запобігання поширенню цього шкідника є проведення прочищень у роки, коли переважають личинки молодшого віку.
Очікуємо поповнення переліку шкідливих для лісу клопів чотирма видами. Один із них (сосновий насінний клоп) вже є в наших лісах, а інші три види можуть проникнути в них з великою імовірністю, якщо не проникли досі.
Соснового насінного клопа (Leptoglosus occidentalis) уперше в Європі виявлено у 1999 році на півночі Італії. За цей час він поширився майже у 30 країнах Європи, зокрема в Україні, а з 2008 року – в Японії та Китаї. Імаго та личинки живляться на понад 40 видах хвойних порід (зокрема на різних видах сосни), а також на фісташці.
Клоп живиться насінням сос­ни під час його розвитку. Детальні дослідження шкідливості соснового насінного клопа, проведені у Середземномор’ї, свідчать, що негативні наслідки від його живлення залежать від співвідношення темпів розвитку насінин і термінів появи личинок шкідника. Якщо клоп пошкоджує насінину до її затвердіння, вона припиняє розвиток, а іноді втрачає спроможність до проростання. Врожай насіння та його схожість зменшуються, але на стані дерев сос­ни це не відбивається. Водночас є відомості, що сосновий насіннєвий клоп є переносником патогенного гриба Sphaeropsis sapinea – збудника діплодіозу, а ця хвороба небезпечна для незімкнених лісових культур, площа яких доволі велика і продовжує збільшуватися.
Сосновий насінний клоп зимує у приміщеннях, де його масові скупчення можливо побачити на підвіконнях. Часто клопи гинуть під час зимівлі, тому навесні у лісі їх небагато. Самки відкладають уздовж хвоїнок буро-червоні яйця, що мають вигляд бочечок, які лежать на боці.
В середині літа з’являються клопи нового покоління, а у вересні-жовтні за сприятливих погодних умов – їхнє потомство. Саме у другій половині літа на насіннєвих плантаціях доцільно оглядати зелені шишки сосни та за високої чисельності соснового насінного клопа застосовувати інсектициди.
В Україні факт поширення сос­нового насінного клопа ми підтвердили у Луганській, Херсонській і Харківській областях. Водночас спеціальних досліджень його шкідливості досі не проводили.
Два інші види клопів мають гарний вигляд і гарні назви – дубовий клоп-мереживниця (Corythucha arcuata) та платановий клоп-мереживниця (Corythucha ciliata). Їхні голова, груди й надкрила нагадують ажурні білі мережива. Родина, до якої належать ці клопи, так і називається – мереживниці (Tingidae). Усі представники цієї родини дуже дрібні, завдовжки до 5 мм. Вони живляться листям дерев, кущів або трав, причому кожен вид клопів полюбляє певний вид чи рід рослин.
Дубового клопа-мереживницю (Coritucha arcuata) у 1999 році виявили в Італії, а вже у 2016 році в Краснодарському краї він пошкодив 1,2 млн га лісів. У 2017 році поширився в Адигеї.
Личинки та дорослі клопи-мереживниці живляться листям дуба різних видів. Їх виявлено також на листі шипшини, в’язів і робінії псевдоакації, але невідомо, чи спроможні вони завершити цикл розвитку на цих породах. Самки клопа відкладають яйця на нижній бік листків, зазвичай по одній кладці, іноді по дві й навіть по чотири. У кладці можна нарахувати від одного до кількох десятків яєць.
Дубовий клоп-мереживниця розвивається у кількох поколіннях на сезон і швидко збільшує чисельність. Пошкодження листя личинками та імаго мають вигляд жовтуватих, а пізніше бурих плям різної конфігурації. Поступово листкова пластинка буріє, а вже у липні вся крона набуває бурого відтінку. Внаслідок такого пошкодження пригнічується фотосинтез листя, що ослаблює дерева й може призвести до розвитку хвороб, поширення стовбурових шкідників і всихання насаджень.
Дубовий клоп-мереживниця поширений у багатьох країнах Європи, в тому числі у Словаччині, Угорщині та Придністров’ї, які межують із Україною. Тобто є реальна небезпека поширення дубового клопа-мереживниці у Закарпатті та в Одеській області. Можливе також проникнення цього шкідника з Краснодарського краю через Крим або Донбас.
Платановий клоп-мережив­ниця проник у Європу в 60-ті рр. Уперше його виявили в Італії, потім він поширився у Центральній Європі, у тому числі в наших сусідів – в Угорщині та Словаччині. Є відомості, що клоп може шкодити різним видам платана й навіть ясенам і кленам, але останні дані не підтверджено.
Надкрила та покриви грудних сегментів дорослих клопів – білі, а черевце та груди чорні, ноги жовті. Личинки клопа чорні.
Платановий клоп-мереживниця має кілька поколінь на рік. Личинки та дорослі особини висмоктують соки з листків, які внаслідок цього дочасно буріють і опадають.
Зимують дорослі особини під корою або в будівлях. Іноді під час вибору місця для зимівлі восени дорослі клопи залітають у житла людей. За високої чисельності клопа листя жовтіє вже у червні, особливо поблизу великих жилок. У середині літа пошкоджені листки буріють і опадають. Доведено, що платановий клоп-мереживниця може бути переносником патогенних грибів, зокрема збудника синяви деревини Ceratocystis fіmbriata.
Ознаками хвороби є дочасне пожовтіння листя, некрози й тріщини на корі гілок. На зрізі деревини видно буро-чорні плями, спрямовані радіально.
Офіційне підтвердження наявності клопів-мереживниць в Україні відсутнє. Водночас їхнє поширення в сусідніх країнах свідчить про те, що треба пильнувати. Якщо платани ростуть як декоративні рослини, то дуб є головною лісоутворювальною породою майже на чверті лісового фонду України, а його всихання матиме великі екологічні й економічні наслідки.
На відміну від трьох видів клопів північно-американського походження, які описано вище, четвертий проник із південно-східної Азії у США, пізніше в Канаду, а у 2007 році його виявили у Європі (Швейцарія) та Новій Зеландії. Цей клоп має не тільки гарний вигляд, але й гарну назву – мармуровий (Halyomorpha halys). У 2014 році його вперше побачили в Сочі, незабаром він спричинив великі втрати урожаю плодових і субтропічних культур в Абхазії та поширився у Краснодарському краї. На батьківщині мармуровий клоп може живитися 300 видами рослин. В Абхазії вже доведено факт його живлення на 32 видах, серед яких – яблуня, груша, фундук, баштанні культури, ягідники, виноград, декоративні рослини, квасоля, соя, кукурудза тощо. Тому небезпеку для лісових рослин ми можемо також очікувати. Мармуровий клоп іноді проникає у помешкання людини. Як представник родини щитників, він має неприємний запах і народну назву вонючка (смердючка). Клоп виділяє циміцинову кислоту, яка є контактною отрутою для комах. Тому хижаки не дуже часто нападають на клопів. Водночас ця речовина може спричинити алергійну реакцію в людей.
Є відомості, що мармуровий клоп може бути переносником фітоплазми – внутрішньоклітинного паразита рослин. Під впливом цього організму квітки перетворюються на листки, пагони розростаються та збільшують привабливість рослини для комах-переносників фітоплазми. Фітоплазми уражують багато видів трав’янистих і деревних рослин. Зокрема жовтяниця в’яза та «відьмина мітла» разом із голландською хворобою спричинили знач­не зменшення чисельності дерев цієї породи у Північній Америці. У Поволжі від фітоплазмозів суттєво потерпають береза, в’яз, клени американський і татарський.
Мармуровий клоп залишає місця зимівлі наприкінці березня – на початку квітня, здійснює додаткове живлення на пагонах різних рослин, зокрема дерев і кущів, яке є потрібним для розвитку статевих продуктів. Деякі самки можуть повторно відкладати яйця після відновного живлення, тобто крім трьох основних поколінь, на рік можуть розвинутися ще кілька сестринських поколінь. Тому влітку одночасно можна побачити всі стадії розвитку клопа. Вчені прогнозують поширення мармурового клопа у Воронезькій і Білгородській областях, що недалеко від території України.
Ознаками появи мармурового клопа у новому регіоні є його масове виявлення в помешканнях людей та раннє опадання великої кількості недорозвинених плодів у садах.
Таким чином, є небезпека поширення в лісовому фонді, а також у лісових смугах і зелених насадженнях населених пунктів клопів-чужинців. Сосновий насінний клоп вже пристосувався до розвитку в кількох областях України, дубового та платанового клопів-мереживниць і мармурового клопа ми маємо бути готові зустріти.
Валентина Мєшкова
«ЛВ» №11-12, 2018р.