100 років лісівництва на Вінниччині

Години пошуків у архівах, сотні перечитаних, розшифрованих та переписаних текстів, тисячі фотографій… Неймовірна робота, що тривала довгих 5 років, отримала логічне завершення. Тепер історія лісового господарства Вінниччини є не тільки у вікових насадженнях, а й скомпонована і зафіксована у книзі. Роки спільної кропіткої роботи начальника Вінницького ОУЛМГ, заслуженого лісівника України, доктора сільськогосподарських наук, професора Анатолія Бондаря та прессекретаря управління, головного редактора обласної галузевої газети «Лісове господарство Вінниччини» Станіслава Вовка вилилися в чудове науково-популярне видання на 600 сторінок.
Редакція «ЛВ» отримала примірник книги «Лісове господарство Вінниччини: становлення і майбутнє» і, переглянувши її, я не змогла відмовити собі розпитати в авторів, як працювалося над виданням.

«Це була мрія Анатолія Омеляновича. Мрія дослідити розвиток лісового господарства за ці сто років, – розповідає Станіслав Вовк. – Але концепція була така: не тільки написати, а й показати. Дати багато графіки, фото. Адже нерідко фото може відкрити набагато більше інформації, ніж текст».
…Старі, чорно-білі, трапляється, вкрай понівечені часом фото і геть свіжі, зроблені кілька років, а то й місяців тому. Теми, які завжди є актуальними для лісової галузі. І люди… Загалом у книзі використано 863 фото.
…Саме сто років тому створили першу в області інституцію управління лісами. Вінницьке ОУЛМГ – ровесник єдиної, незалежної Української Народної Республіки, утвореної 22 січня 1919 р. в результаті об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки і Наддніпрянської Великої України.
Також символічним є те, що саме у Вінниці, яка з 2 лютого 1919 р. стала столицею УНР, уряд ухвалив «Тимчасовий закон про губерніальних та повітових лісничих», таким чином утворивши спеціальний територіальний орган управління лісами Подільської губернії.
«Нам пощастило, ми знайшли в архівах оригінали дуже важливих для лісівничої справи документів, – каже Станіслав Вовк. – «Закон про ліси в УНР» від 10 січня 1919 р. затвердили Голова Директорії Винниченко, її члени Петлюра і Андрієвський, член-секретар Швець та посвідчив Державний секретар Корчинський. І «Тимчасовий закон про губерніальних повітових лісівничих» від 14 лютого 1919 р. Ці документи формували вертикаль структури, надавали інструкцію щодо обліку лісів, порядок приймання у державу колишніх приватних лісів, керівництво, експлуатацію та контроль за ними.
Ми віднайшли усі біографії директорів лісових господарств із 1944 р. й до наших днів. Знайшли оригінали документів про заліснення Вінниччини, яке проводили в радянські часи, коли країна була вимучена голодом, і саме українські лісівники розробили досить серйозну програму, яка мала забезпечити сільгоспугіддя надійним захистом від повеней, сухих вітрів, засухи. Про вагомість українських лісівників і їхнє вміння працювати свідчить той факт, що коли Хрущов передав Сталіну розроблену концепцію роботи, вирішили досвід українських лісоводів втілити по усьому Радянському Союзу. Працювала потужна лісівнича машина.
Минуло багато років, а ми бачимо результат праці лісівників. Шумлять ліси. Там, де була пустеля, тепер зелений розмай».
Навіть на цьому прикладі треба робити висновки. Думати масштабно. Розуміти, якою має бути глобальна лісівнича політика. Аби не чинити зайвих помилок і знову й знову не винаходити вже давно винайдене та напрацьоване. Потрібно вчити історію, вчитися на помилках інших і брати на озброєння все те, що вело вперед і будувало лісівничу стратегію, без якої й інші галузі не спрацюють на повну.
«70% лісів Вінниччини – рукотворні діброви, – каже Анатолій Бондар. – З 1944 року (за неповними даними) на Вінниччині створено 174807,3 га лісів: відтворено 111788,5 га і створено 6318,8 га нових лісів! У 1991 році лісистість Вінницької області складала близько 11%, зараз – 13,8%. Для досягнення мінімальної оптимальної лісистості 15% в області потрібно створити ще близько 30 тисяч гектарів лісів. А бажано було б довести лісистість і до 20%.
Сьогодні наша держава користується плодами праці лісівників, які створювали ліси століття тому. Створення лісів у всі часи було справою нелегкою, благородною, вкрай потрібною для держави. Професія лісівника завжди була серед найпочесніших. Щиро дякуємо лісівникам різних поколінь, а також вінничанам за плідну співпрацю у благородній справі формування лісів майбутнього.
До створення нашої книги долучилися всі одинадцять держпідприємств лісового господарства Вінниччини, пресслужба управління, ветерани галузі. Адже такий глибокий пласт історичної інформації ми можемо підняти тільки разом».
Книга «Лісове господарство Вінниччини: становлення і майбутнє» важка (2 кг 460 г), але легка за стилем. Автори скомпонували та виписали її так, що вона буде цікавою всім: лісоводу, науковцю, людині з зовсім іншої сфери, навіть учні шкільних лісництв знайдуть у ній багато цікавого та доступного. І це важливо. Бо книга тоді вагома, коли її може почитати й зрозуміти кожен.
Оксана ЧУРИЛО
Фото із книги «Лісове господарство Вінниччини: становлення і майбутнє»
«ЛВ» №4-5 2019р.